ПОСТАНОВА
Іменем України
28 травня 2019 року
Київ
справа №816/2557/14
адміністративне провадження №К/9901/8947/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 (головуючий суддя - Жигилій С.П., судді: Дюкарєва С.В., Перцова Т.С.) у справі № 816/2557/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчук-автодизель-сервіс" до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчук-автодизель-сервіс" (далі - ТОВ "Кременчук-автодизель-сервіс") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ) від 23.06.2014 №0002202202/1327.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2014 в позові відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.
Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, Кременчуцька ОДПІ оскаржила його у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
В обґрунтування своїх вимог Кременчуцька ОДПІ зазначає, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Висновки про відсутність реального характеру поставки товарно-матеріальних цінностей обґрунтовані з посиланням на ознаки фіктивності постачальників: відсутність за своїм місцезнаходженням, відсутністю виробничо-складських приміщень, трудових ресурсів тощо. Крім того, відповідач посилається на матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 212, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.
Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Кременчук-автодизель-сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Ромакс Груп" та ТОВ "Полімер Універсал" за період з 01.09.2012 по 01.10.2013 у зв`язку з надходженням постанови прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні - старшого прокурора відділу прокуратури у Запорізькій області радника юстиції Маміча А.І. від 29.01.2014.
За результатами даної перевірки складено акт від 06.06.2014 № 439/16-03-22-02-12/24393027, в якому відображено висновок про порушення позивачем пунктів 201.1, 201.6 статті 201, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 63839 грн., з огляду на фіктивний характер здійснених господарських операцій.
На підставі названого акту перевірки, Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.06.2014 № 0002202202/1327, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 79798,75 грн., у тому числі за основним платежем - 63839 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 15959,75 грн.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника та інших учасників у сфері економіки, у зв`язку з чим презюмується економічна виправданість дій платника, спрямованих на одержання податкової вигоди, та достовірність відомостей його податкової та бухгалтерської звітності.
У разі ж надання податковою інспекцією достатньо переконливих доводів та доказів відносно того, що насправді господарські операції контрагентами не здійснювалися, а схема взаємодії учасників господарської операції свідчить про їх недобросовісність, суд не повинен обмежуватися перевіркою формальної відповідності поданих платником документів вимогам податкового законодавства, а має оцінити усі докази у справі у сукупності та взаємозв`язку з ціллю виключення внутрішніх протиріч та суперечливостей між ними у процесі перевірки реального руху активів між заявленими учасниками операції.
У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій дійшли різних висновків про дотримання позивачем законодавчих вимог при відображенні у податковій звітності операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у спірних постачальників.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що встановлені обставини та досліджені документальні докази у їх сукупності дають підстави вважати, що господарські операції з придбання у спірних постачальників товарно-матеріальних цінностей фактично не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально без мети на реальне настання правових наслідків, що обумовлені господарськими договорами. При цьому суд вказав, що податкові накладні, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що надані первинні документи відображають реальність господарських операцій, порушень щодо форми та порядку заповнення податкових накладних не встановлено, що є підставою для формування податкового обліку платника. Крім того, суд зазначив, що податковим органом не було надано вироку стосовно посадових осіб контрагентів позивача, у зв`язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Судами також встановлено, що ТОВ "Кременчук-автодизель-сервіс" (Покупець) з ТОВ "Ромакс Групп" (Постачальник) укладено договір поставки від 01.10.2012 № 33, з ТОВ "Полімер Універсал" (Постачальник) укладено договір поставки від 14.02.2013 №14/1, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується в установленому порядку та на підставі умов, визначених цим договором, поставити та передати, а Покупець прийняти та оплатити запасні частини до автомобілів та інші товари матеріально технічного призначення, ціна, номенклатура і кількість яких відповідають товаросупроводжувальним документам (видатковим накладним, актам прийому-передачі, специфікаціям та іншим), які є невід`ємною частиною цього договору. Передача Товару від Постачальника Покупцеві здійснюється за видатковою накладною та оформленою Покупцем відповідним чином довіреністю на одержання товару.