ПОСТАНОВА
Іменем України
30 травня 2019 року
м. Київ
справа №148/1188/16-а
адміністративне провадження №К/9901/19133/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 148/1188/16-а
за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тульчинському районі Вінницької області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання дій неправомірними, зобов`язання призначити пенсію на пільгових умовах, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою управління ПФУ
на постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 24 жовтня 2016 року, ухвалену у складі головуючого судді Робак С.О. та
ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Загороднюка А.Г., суддів Полотняка Ю.П., Драчук Т.О., -
ВСТАНОВИВ:
30 травня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати неправомірними дії управління ПФУ щодо відмови ОСОБА_1 призначити пенсію на пільгових умовах як особі, що працювала в районі Крайньої Півночі не менше 15 календарних років;
- зобов`язати управляння ПФУ призначити ОСОБА_1 з ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію на пільгових умовах з урахуванням 15-річного стажу роботи в районах Крайньої Півночі.
Позов ОСОБА_1 обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 йому виповнилось 55 років, маючи стаж роботи в районах Крайоньої Півночі більше 15 років та загальний стаж роботи не менше 25 років, 24 квітня 2016 він звернувся до управління ПФУ з заявою про призначення йому пенсії за віком на підставі статті 1 Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення 1993 року (далі - Тимчасова угода). Проте, 26 травня 2016 року ним отримано відповідь на його заяву, в якій зазначено, що призначити пенсію відповідно до Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації немає підстав, оскільки із записів трудової книжки не вбачається, що він пропрацював 15 календарних років у районах Крайньої Півночі і пільги при зарахуванні до загального стажу роботи в полуторному розмірі до нього не можуть бути застосовані, оскільки відсутній трудовий договір. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду.
Тульчинський районний суд Вінницької області постановою від 24 жовтня 2016 року задовольнив позовні вимоги.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач працював в районах Крайньої Півночі не менше 15 календарних років, тому дії управління Пенсійного фонду України в Тульчинському районі Вінницької області щодо відмови позивачу призначити пенсію на пільгових умовах як особі, що пропрацювала в районі Крайньої Півночі не менше 15 календарних років, є неправомірними.
Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 25 січня 2017 року скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову щодо призначення пенсії за період з ІНФОРМАЦІЯ_1 по 23 квітня 2016 року та в цій частині позовні вимоги залишив без розгляду.
В іншій частині постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 24 жовтня 2016 року - апеляційний суд залишив без змін.
Ухвалюючи таке рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не дотримано строк на звернення до суду.
17 лютого 2017 року управління ПФУ звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 24 жовтня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року, ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована зокрема, тим, що Тимчасова угода встановлює необхідні умови для пільгового пенсійного забезпечення, зокрема - це набуття особою певної тривалості "пільгового" стажу при певній тривалості "загального" стажу та досягнення пенсійного віку.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 лютого 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).
Верховний Суд, переглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
У справі, яка розглядається, суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу виповнилось 55 років, що підтверджується копією паспорта (а.с.4).
Позивач працював у районах Крайньої Півночі з 17 жовтня 1977 року по 31 грудня 1977 року, з 15 серпня 1979 року по 20 серпня 1987 року, з 01 липня 1987 року по 25 серпня 1991 року, тобто понад 12 років, що підтверджується копією трудової книжки, серії НОМЕР_1 (а.с.6-8).
Згідно з копією диплому серії НОМЕР_2 позивач в 1975 році вступив в Камчатський державний педагогічний університет і 26 червні 1979 року закінчив повний курс по спеціальності російська мова та література, тобто 3 роки 9 місяців та 27 днів навчався в даному вищому навчальному закладі (а.с.5).
24 квітня 2016 року позивач звернувся до управління ПФУ з заявою про призначення йому пенсії за віком на підставі статті 1 Тимчасової угоди (а.с.9).
За результатами розгляду зазначеної заяви, відповідач листом від 26 травня 2016 року №05-П-03 (а.с.10) повідомив позивача про відмову у перерахунку пенсії, посилаючись на те, що призначити пенсію відповідно до Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації немає підстав, оскільки із записів трудової книжки не вбачається, що він пропрацював 15 календарних років у районах Крайньої Півночі і пільги при зарахуванні до загального стажу роботи в полуторному розмірі до нього не можуть бути застосовані, оскільки відсутній трудовий договір.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 85 у поєднанні із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Згідно зі статтею 9 Основного Закону чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
Базовим (рамковим) нормативно-правовим актом, який визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення пенсії, є Закон України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV).
Згідно з частиною другою статті 5 Закону №1058-IV виключно цим Законом визначаються, зокрема, коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону №1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Згідно з частиною третьою цієї ж статті види пенсійного забезпечення, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
За пунктом 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.