ПОСТАНОВА
Іменем України
30 травня 2019 року
Київ
справа №826/17452/16
адміністративне провадження №К/9901/34304/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта банк" Кадирова Владислава Володимировича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2017 у складі судді Каракашьяна С.К. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018 у складі колегії суддів: Епель О.В., Карпушової О.В., Кобаля М.І. у справі №826/17452/16 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта банк" Кадирова Владислава Володимировича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 19.02.2015 р. № 005-20703-190215, укладеного між позивачем і ПАТ "Дельта Банк", та застосування наслідків недійсності (нікчемно,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про:
- визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 19.02.2015 р. № 005-20703-190215, укладеного між позивачем і ПАТ "Дельта Банк", та застосування наслідків недійсності (нікчемності) правочину, оформленого наказом від 16.09.2015 р. № 813;
- зобов`язання відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором банківського вкладу (депозиту) від 19.02.2015 р. № 005-20703-190215 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2017 року адміністративний позов було задоволено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2017 року в частині щодо вирішення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу - змінено, виклавши абзац другий її резолютивної частини в наступній редакції: "Визнати протиправним та скасувати наказ від 16.09.2015 р. № 813 "Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" в частині щодо договору банківського вкладу (депозиту) від 19.02.2015 р. № 005-20703-190215, укладеного між ОСОБА_1 і публічним акціонерним товариством "Дельта Банк".
В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2017 року залишено без змін.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадиров В.В. подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог касаційної скарги заявником зазначено, що укладений позивачем із банком правочин є нікчемним у відповідності до положень пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Переваги від укладення договору банківського вкладу полягають в можливості отримання за рахунок позивача суми відшкодування більшої, ніж передбачено законом, а також отриманні платником - ініціатором перерахунку коштів, як кредитором, грошових коштів позачергово та раніше за інших кредиторів банку. Зазначено, що операції із перерахування коштів з поточних рахунків фізичних осіб на вкладні (депозитні) рахунки були здійснені в період дії постанови НБУ від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних". Також наголошено на тому, що укладення позивачем із банком договору банківського вкладу було здійснено всупереч приписам Правил банківського обслуговування фізичних осіб, затверджених рішенням Ради директорів АТ "Дельта Банк" згідно протоколу № 14 від 20 березня 2013 року.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що 19.02.2015 р. між позивачем і ПАТ "Дельта Банк" укладено договір банківського вкладу (депозиту) в євро № 005-20703-190215 та додаток № 1 до нього, в якому передбачено можливість надходження коштів на рахунок позивача з його рахунку, відкритого в Банку, з рахунку іншої особи або готівкою.
На підставі зазначеного договору Банком позивачу було відкрито вкладний рахунок № НОМЕР_1, на який зараховано кошти у розмірі 10000,00 євро від ОСОБА_2
02.03.2015 р. Правлінням НБУ було прийнято постанову № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних".
На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 р. № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк".
На підставі наказу Уповноваженої особи від 29.05.2015 р. № 408 створено Комісію з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ "Дельта Банк".
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.08.2015 р. № 147 продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк".
15.09.2015 р. Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ "Дельта Банк" за результатами перевірки було складено протокол, відповідно до якого вирішено затвердити результати перевірки, якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними, відповідно до Додатку № 1, де вказано й договір від 19.02.2015 р. № 005-20703-190215, укладений між позивачем і Банком.
16.09.2015 р. наказом Тимчасової адміністрації № 813 "Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" (зі змінами, внесеними наказом від 22.09.2015 р. № 836) було вирішено застосувати наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), виявлених перевіркою, зокрема й вищевказаного договору позивача, на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
02.10.2015 р. Правлінням НБУ було прийнято постанову № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк".
На підставі вказаної постанови НБУ виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатору банку".
Листом від 11.05.2016 р. № 05-3281387 за підписом начальника відділу забезпечення клієнтської підтримки управління з розвитку комунікацій та після продажного обслуговування Департаменту клієнтської підтримки АТ "Дельта Банк" позивача у відповідь на його звернення від 22.04.2016 р. було повідомлено про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 19.02.2015 р. № 005-20703-190215, укладеного між ним та ПАТ "Дельта Банк", на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Позивач, вважаючи протиправним рішення Уповноваженої особи щодо визнання нікчемним договору, укладеного між ним і Банком, і протиправним невнесення його у зв`язку з цим до переліку вкладників, що мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився апеляційний суд, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження факту нікчемності укладеного позивачем із банком правочину. Наголошено на тому, що чинне законодавство не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме, що вкладом повинні бути кошти, внесені безпосередньо власником. Крім того зазначено, що додатковою угодою №1 до договору банківського вкладу передбачено можливість зарахування коштів на депозитний рахунок саме з рахунку іншої фізичної особи.
Змінюючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд вказав, що судом першої інстанції було визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи, оформлене наказом від 16.09.2015 р. № 813, в частині щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 19.02.2015 р. № 005-20703-190215, укладеного між позивачем і ПАТ "Дельта Банк". Однак, фактично зазначеним наказом Уповноваженої особи було застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), виявлених перевіркою, саме таке рішення (наказ) відповідача як суб`єкта владних повноважень стало підставою для невключення позивача до переліку вкладників Банку, що мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, і саме у такий спосіб позивачем було заявлено вимоги у цій справі.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;
вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно з пункту 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення), передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.
Суд зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Отже, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.
Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI, в редакції, станом на дату укладення договору банківського вкладу, визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: