|
| |
|
|
|
Ухвала
29 травня 2019 року
м. Київ
Провадження № 13-32зво19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Єленіної Ж. М.
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши заяву ОСОБА_7 про перегляд за виключними обставинами ухвали Верховного Суду України від 01 червня 2010 року щодо нього,
ВСТАНОВИЛА:
Як убачається з заяви, щонадійшла та зареєстрована Верховним Судом 28 травня 2019 року, вироком Апеляційного суду Харківської області від 14 серпня 2009 року, залишеним без зміни ухвалою Верховного Суду України від 01 червня 2010 року, ОСОБА_7 засуджено за сукупністю злочинів, передбачених пунктами 1, 6, 12 частини 2 статті 115; частиною 4 статті 187 КК України, до остаточного покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Засуджений ОСОБА_7 просить переглянути ухвалу Верховного Суду України від 01 червня 2010 року і направити справу на новий судовий розгляд до суду касаційної інстанції.
Як на підставу такого перегляду заявник посилається на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах "Максименко проти України", "Ніколаєнко проти України" та "Довженко проти України".
На обґрунтування своєї позиції ОСОБА_7 зазначає, що суд касаційної інстанції, переглянувши вирок про засудження його до виняткової міри покарання без участі захисника, допустив порушення його права на захист, аналогічне констатованим у зазначених рішеннях міжнародної судової установи.
Крім цього, засуджений вважає істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону те, що під час касаційного розгляду судовий процес не фіксувався технічними засобами і не вівся протокол судового засідання.
Одночасно ОСОБА_7 звернувся до Верховного Суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку подання заяви про перегляд судового рішення у порядку виключного провадження.
Як на поважну причину пропуску строку засуджений вказує на істотну обмеженість у місцях позбавлення волі доступу до правової інформації, у зв`язку з чим він зміг ознайомитися зі змістом рішень ЄСПЛ у справах "Максименко проти України", "Ніколаєнко проти України" та "Довженко проти України" лише у квітні 2019 року.
Перевіривши доводи, наведені у заяві, Велика Палата Верховного Суду вважає, що заяву слід повернути з огляду на таке.
Відповідно до частини 3 статті 463 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) заяви про перегляд судових рішень за виключними обставинами подаються до Верховного Суду для їх розгляду у складі Великої Палати.
Згідно з пунктом другим частини третьої статті 459 цього Кодексу виключною обставиною визнається встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом.
Заяву про перегляд судового рішення з цієї підстави відповідно до пункту другого частини п`ятої статті 461 КПК України може бути подано особою, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною.
У контексті даної норми процесуального права суб`єктом ініціювання процедури перегляду може бути лише особа, щодо якої ЄСПЛ констатував порушення конвенційних прав саме щодо неї. Зазначена правова норма не підлягає розширеному тлумаченню і не поширюється на осіб, які за відсутності прийнятого щодо них рішення міжнародної судової установи вважають, що в їх справі допущено порушення, аналогічні встановленим ЄСПЛ в справах щодо інших заявників.
Наведене узгоджується з засадою юридичної визначеності як одним з основоположних аспектів верховенства права. В рішенні у справі "Брумареску проти Румунії" міжнародна судова установа наголошує, що юридична визначеність вимагає поваги до принципу "res judicata", тобто остаточності судового рішення. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі (пункти 61, 62). Як акцентує увагу ЄСПЛ у рішенні у справі "Рябих проти Росії", відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають вагомі й непереборні обставини (пункт 52).