ПОСТАНОВА
Іменем України
14 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/17274/17
Провадження № 12-291гс18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Уркевича В. Ю.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Золотнікова О. С.,
Кібенко O. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І.,
Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Яновської О. Г.,
за участю секретаря судового засідання Королюка І. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укрінком" (представник - адвокат Танцюра К. Л.),
відповідачі - Державне підприємство "Науково-дослідний виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" (представник - не з`явився), Фонд державного майна України (представник - не з`явився), Міністерство аграрної політики та продовольства України (представник - Григорян О. О.),
розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 910/17274/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укрінком" про визнання права власності за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укрінком" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2018 року (головуючий суддя Пономаренко Є. Ю., судді Дідиченко М. А., Руденко М. А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 11 травня 2018 року (суддя Літвінова М. Є.).
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укрінком" (далі - ТОВ "Компанія "Укрінком") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Науково-дослідний виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" (далі - ДП "Агрокомбінат "Пуща-Водиця"), Фонду державного майна України (далі - ФДМУ), Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Міністерство) про визнання права власності на нерухоме майно, а саме: склад склотари площею 183,4 кв. м, складське приміщення площею 679,0 кв. м, теплицю площею 280,0 кв. м, які розташовані на земельній ділянці площею 2532,99 кв. м за адресою: місто Київ, вулиця Кадетський Гай, 6/1.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ "Компанія "Укрінком" відкрито та безперервно користувалося спірним нерухомим майном, яке на підставі договору міни від 09 квітня 1999 року (далі - договір міни) було передано Радгоспом "Совки" Товариству з обмеженою відповідальністю "Аста ЛТД" (далі - ТОВ "Аста ЛТД"), яке в подальшому передало це майно позивачу в порядку розрахунків за договором підряду на виконання будівельно-ремонтних робіт від 30 березня 1999 року. Право володіння та користування спірним нерухомим майном ніким не оспорюється, а відтак позивач заявляє про давність володіння майном і вважає, що в нього є законні підстави бути визнаним власником майна за набувальною давністю на підставі статті 344 Цивільного кодексу України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. Між Радгоспом "Совки" (орендодавець) та ТОВ "Аста ЛТД" (орендар) 20 березня 1995 року було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу консервного цеху (далі - договір оренди), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає строком на 50 років у платне володіння і користування цілісний майновий комплекс Радгоспу "Совки" в м. Києві на вул. П. Радченка, 27, який включає консервний цех, склади та допоміжні споруди.
4. 23 грудня 1995 року між Радгоспом "Совки" (замовник) та ТОВ "Аста ЛТД" (підрядник) було укладено договір підряду № 30-1, відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на власний ризик виконати відповідно до умов цього договору роботу, а замовник зобов`язується прийняти цю роботу, а також провести авансовий розрахунок з підрядником у вигляді передачі в оренду на 50 років без оплати, згідно із чинним законодавством України приміщень та споруд за адресою: вул. П. Радченка, 27.
5. Предметом підряду є консервний цех, який знаходиться за адресою: Київська область, с. Софіївська Борщагівка, з правом підрядника виконувати реконструкцію вказаної споруди та її зміни (пункт 3.1 договору підряду № 30-1).
6. 30 березня 1999 року між ТОВ "Аста ЛТД" (замовник) та ТОВ "Компанія "Укрінком" (підрядник) укладено договір підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт, відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати роботи з демонтажу наземної частини теплиць у кількості 10 штук, демонтажу вагової автомобіля, демонтажу огороджень та наземних комунікацій, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. П. Радченка, 27 ( вул. Кадетський Гай, 6/1 ) та є власністю замовника, а замовник приймає за актом приймання-передачі та здійснює розрахунок за виконані роботи. Пунктом 3.1 договору встановлено, що загальна вартість робіт складає 14 788,00 грн.
7. 09 квітня 1999 року між Радгоспом "Совки" (сторона 1) та ТОВ "Аста ЛТД" (сторона 2) укладено договір міни, відповідно до пункту 1 якого між сторонами здійснюється обмін такими об`єктами: консервний цех з допоміжними спорудами, складами та приміщеннями, який розташований за адресою: м. Київ, вул. П. Радченко, 27, власником якого є сторона 1, обладнання, матеріали та монтажні і пусконалагоджувальні роботи з реконструкції консервного цеху за адресою: Київська область, с. Софіївська Борщагівка, власником якого є
сторона 2.
8. Згідно з пунктом 5 цього договору міни право власності на предмети обміну виникає у сторін, які виступають як покупці, з моменту приймання вищевказаного майна, що оформлюється актами приймання-передачі, підписаними повноважними представниками сторін.
9. 27 квітня 1999 року між ТОВ "Аста ЛТД" та ТОВ "Компанія "Укрінком" складено акт приймання-передачі виконаних робіт до договору підряду б/н від 30 березня 1999 року, згідно з яким ТОВ "Компанія "Укрінком" виконало такі роботи: демонтаж наземної частини теплиць у кількості 10 штук, демонтаж вагової автомобіля у кількості 1 штуки, демонтаж огороджень та наземних комунікацій у кількості 294 м.п. загальною вартістю 14 788,00 грн.
10. Між сторонами вказаного договору 29 квітня 1999 року укладено додаткову угоду № 1 до договору підряду, відповідно до пункту 1 якої сторони домовились, що ТОВ "Аста ЛТД" у рахунок взаєморозрахунків за виконані роботи з демонтажу згідно з актом виконаних робіт від 25 лютого 1999 року передає у власність АТЗТ "Укрінком" (правонаступником якої є ТОВ "Компанія "Укрінком") нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Кадетський Гай, 6/1, а саме: склад склотари площею 183,4 кв. м., складське приміщення площею 672,2 кв. м., теплицю площею 280 кв. м.
11. Згідно з пунктом 2 додаткової угоди обов`язок з переоформлення прав власності на нерухоме майно на АТЗТ "Укрінком", а в разі необхідності й нотаріальне їх посвідчення та реєстрація у БТІ покладаються на ТОВ "Аста ЛТД". Строк виконання цих зобов`язань - не пізніше 01 листопада 2005 року.
12. Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства агропромислового комплексу України від 13 травня 1999 року № 193 "Про реорганізацію радгоспів "Совки" та "Музичанський" Києво-Святошинського району Київської області" було реорганізовано державні підприємства радгоспи "Совки" та "Музичанський" Києво-Святошинського району Київської області шляхом приєднання їх на правах структурних підрозділів до Державного підприємства агрокомбінату "Пуща-Водиця".
13. Акт приймання-передачі основних і обігових фондів, грошових коштів, земельних ресурсів та кадрових документів Радгоспу "Совки" Державному підприємству агрокомбінат "Пуща-Водиця" складено 15 липня 1999 року.
14. Пунктом 1.1 Статуту ДП "Агрокомбінат "Пуща-Водиця", затвердженого наказом Міністерства від 26 листопада 2013 року № 687, передбачено, що ДП "Агрокомбінат "Пуща-Водиця" утворене на основі державної власності, входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України і підзвітне йому.
15. Пунктом 1.2 цього статуту передбачено, що ДП "Агрокомбінат "Пуща-Водиця" є правонаступником всіх прав і обов`язків Державного підприємства агрокомбінату "Пуща-Водиця" до якого приєднані на правах структурних підрозділів у зв`язку з реорганізацією радгоспи "Совки" та "Музичанський".
16. Суди встановили, що ТОВ "Аста ЛТД" не виконало свого обов`язку з переоформлення права власності на спірне нерухоме майно, а ліквідація вказаного товариства унеможливлює державну реєстрацію позивачем свого права власності на нерухоме майно без судового рішення.
17. Ураховуючи наведені обставини, позивач звернувся до суду із цим позовом (з урахуванням заяви від 13 лютого 2018 року про зменшення розміру позовних вимог) про визнання за ним права власності за набувальною давністю на складські приміщення (літ. "А") по вул. Кадетський Гай, 6/1 у м. Києві загальною площею 183,4 кв. м. та на складські приміщення (літ. "Б") по вул. Кадетський Гай, 6/1 у м. Києві загальною площею 679,2 кв. м.
18. Крім цього, суди встановили, що рішенням Господарського суду міста Києва від 08 жовтня 2003 року у справі № 4/273, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 05 квітня 2004 року, визнано недійсним на підставі статті 48 Цивільного кодексу УРСР договір міни, укладений між Радгоспом "Совки" та ТОВ "Аста ЛТД", з моменту його укладення.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
19. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11 травня 2018 року, залишеним без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
20. Рішення та постанова мотивовані тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 08 жовтня 2003 року у справі № 4/273, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 05 квітня 2004 року, визнано недійсним на підставі статті 48 Цивільного кодексу УРСР договір міни, укладений між Радгоспом "Совки" та ТОВ "Аста ЛТД", з моменту його укладення.
21. Також суди зазначили, що ТОВ "Аста ЛТД" не мало правових підстав для передачі спірного майна як розрахунок за роботи, виконані за договором підряду, на який посилається позивач, обґрунтовуючи свої вимоги про визнання права власності за набувальною давністю, тому укладений між ТОВ "Аста ЛТД" та АТЗТ "Укрінком", правонаступником якого є ТОВ "Компанія "Укрінком", договір підряду з демонтажу наземної частини теплиць не може мати правових наслідків у вигляді переходу права власності на реконструйоване майно.
22. За твердженням судів першої й апеляційної інстанцій, позивач не надав належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження наявності в нього правових підстав щодо володіння спірним нерухомим майном, а відповідно й наявності добросовісності такого володіння. Оскільки договір міни укладений з порушенням чинного на дату його укладення законодавства про приватизацію державного майна і без належного погодження з Кабінетом Міністрів України, то відповідно ТОВ "Аста ЛТД" не мало правових підстав для передачі спірного майна позивачу як розрахунку за роботи, виконані за договором підряду, тобто договір міни в силу закону був неможливим, позивач це повинен знати (повинен був знати), і в цьому випадку добросовісності бути не може, оскільки помилка в розумінні закону не веде до добросовісності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
23. У жовтні 2018 року ТОВ "Компанія "Укрінком" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2018 року, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
24. Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 344 Цивільного кодексу України, не взяли до уваги те, що позов про право власності за давністю володіння не може пред`являти законний володілець, тобто особа, яка володіє майном з волі власника й завжди знає, хто є власником. Крім цього, скаржник вважає, що недодержання порядку укладення договору міни не має впливати на добросовісність набувача.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
25. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 22 жовтня 2018 року відкрив касаційне провадження, призначив справу до розгляду у судовому засіданні та встановив учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу, а ухвалою від 04 грудня 2018 року передав справу разом з поданою ТОВ "Компанія "Укрінком" касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на необхідність відступлення від викладеного у постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 344 Цивільного кодексу України.
26. Мотивуючи своє рішення про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду звернув увагу на те, що в указаній постанові Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння (адже за висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності). При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
27. Проте, за твердженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, видається суперечливою одночасна необхідність установити володіння чужим майном без будь-якої правової підстави (безтитульність) та одночасно той факт, що особа не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Як визначено у наведеній постанові Верховного Суду, безтитульність також передбачає володіння чужим майном. Натомість добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном.
28. За твердженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, незнання і неможливість особи знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності не є умовою набуття цією особою права власності за набувальною давністю. Поняття "добросовісний набувач права власності на майно" і "особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном" у цивільному праві не є тотожними. У контексті частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісністю є невчинення особою перешкод власнику майна у реалізації ним свого права власності на майно протягом строку, визначеного у цій нормі. На забезпечення можливості власника бути обізнаним про те, що інша особа володіє його майном, і реалізувати своє право власності, покликана умова про відкритість володіння.
29. Оскільки колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду висловила намір відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду, справа № 910/17274/17 на підставі частини третьої статті 302 Господарського процесуального кодексу України прийнята та призначена до розгляду Великою Палатою Верховного Суду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
30. ТОВ "Компанія "Укрінком" зазначає, що воно отримало спірне майно за додатковою угодою до договору підряду від ТОВ "Аста ЛТД" у рахунок взаємозаліку за виконані роботи і не знало й не могло знати про порушення процедури відчуження спірного майна Радгоспом "Совки" та про відсутність у нього підстав для набуття права власності на це майно, оскільки обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна.
31. Скаржник зазначає, що недодержання порядку укладення договору міни між Радгоспом "Совки" та ТОВ "Аста ЛТД" не має впливати на добросовісність набувача.
32. Крім цього, суд не взяв до уваги те, що позов про право власності за давністю володіння не може пред`явити законний володілець, тобто особа, яка володіє майном з волі власника й завжди знає, хто є власником. Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника. Особою, яка володіє чужим майном за наявності обставин, визначених статтею 344 Цивільного кодексу України, у всіх випадках не може бути власник, до того ж власник ні в якому випадку не може набути майно у власність за давністю володіння.
33. Позивач наголошує, що ніколи не приховував факт перебування майна в його володінні, вважає цілком доведеним факт безперервного володіння майном протягом шістнадцяти років, оскільки таке володіння не переривалось протягом усього строку набувальної давності, що підтверджується договорами оренди спірних нежитлових приміщень.
34. У судовому засіданні представник особи, яка подала касаційну скаргу, надав усні пояснення по суті справи, наведені в касаційній скарзі доводи підтримав, зазначивши при цьому, що суди попередніх інстанцій не в повному обсязі дослідили зібрані у справі докази та не встановили фактичних обставин, які мають значення для вирішення спору, оскільки позивач є фактичним безперервним (протягом шістнадцяти років) володільцем спірного майна, добросовісно набутого ним на підставі договору підряду та проведених розрахунків за цим договором, тому є всі законні підстави для набуття права власності ТОВ "Компанія "Укрінком" на це майно.
Позиція відповідача - Державного підприємства "Науково-дослідний виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця"
35. ДП "Агрокомбінат "Пуща-Водиця" у своєму відзиві на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, оскільки договір підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт з демонтажу наземної частини теплиць не може мати правових наслідків у вигляді переходу права власності на реконструйоване майно.
36. Відповідач зазначає, що норми статті 344 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договірних зобов`язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління), чи у будь-який інший передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника. Крім цього, оскільки право власності за набувальною давністю набувається за рішенням суду, то на момент прийняття рішення право володіння позивача не має припинятися.