ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 587/1428/18
Провадження № 14-628цс18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Фермерське господарство "Садко Р. І." (далі - ФГ "Садко Р. І."),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ліквідатор ФГ "Садко Р. І." арбітражний керуючий Чупрун Євген Вікторович,
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 03 серпня 2018 року у складі судді Дашутіна І. В. та постанову Апеляційного суду Сумської області від 12 вересня 2018 року у складі колегії суддів Киворотенка В. І., Хвостика С. Г., Собини О. І.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ФГ "Садко Р. І.", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ліквідатор ФГ "Садко Р. І." арбітражний керуючий Чупрун Є. В., про встановлення факту укладення договору, і
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що відповідач ФГ "Садко Р. І." в особі ліквідатора Чупруна Є. В. не визнає факту укладення між сторонами договору купівлі-продажу зернозбирального комбайна CASE IH 2388 та устаткування до нього від 26 грудня 2009 року, акта приймання-передачі від 27 грудня 2009 року, угоди про залік зустрічних грошових вимог від 22 січня 2010 року, оригінали яких позивачем втрачені.
Просив встановити факт укладення між ним та ФГ "Садко Р. І." договору купівлі-продажу зернозбирального комбайна та устаткування до нього від 26 грудня 2009 року та угоди про залік зустрічних грошових вимог від 22 січня 2010 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 03 серпня 2018 року закрито провадження у справі.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що господарським судом порушена справа про банкрутство ФГ "Садко Р. І.", а позовні вимоги ОСОБА_1 безпосередньо пов`язані з майновим спором щодо права власності на комбайн, тому мають розглядатися у межах справи про банкрутство в порядку господарського судочинства.
Постановою Апеляційного суду Сумської області від 12 вересня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Жулавського С.А. залишено без задоволення. Ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 03 серпня 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що відсутність в ухвалі суду посилання на відповідний пункт статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), яка передбачає підстави закриття провадження у справі, не впливає на законність ухвали суду, оскільки висновок суду про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства є обґрунтованим, а можливість закриття провадження у справі за результатами підготовчого засідання передбачена статтею 200 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 03 серпня 2018 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 12 вересня 2018 року, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди порушили норми процесуального права, зокрема щодо дотримання правил предметної юрисдикції. Вважає помилковими висновки судів, що цей спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, оскільки позовні вимоги полягають у встановленні факту укладення договору і обумовлені втратою його оригіналу, а підтвердити цей факт в інший спосіб, у тому числі у порядку господарського судочинства, неможливо.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 22 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 12 грудня 2018 року справа передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 27 грудня 2018 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вирішуючи питання юрисдикційності цього спору, Велика Палата Верховного Суду керується такими міркуваннями.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року, закріплено принцип доступу до правосуддя.
Як доступ до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII"Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.