ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 729/608/17
Провадження № 14-648цс18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Новобасанська сільська рада Бобровицького району Чернігівської області (далі - Новобасанська сільрада),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2,
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 11 липня 2017 року у складі судді Демченко Л. М. та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 06 вересня 2017 року у складі колегії суддів Лакізи Г. П., Скрипки А. А., Харечко Л. К.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Новобасанської сільради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю, визнання незаконним рішення, та
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив визнати за ним право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, що розташована на АДРЕСА_1, загальною площею 0,19 га, за набувальною давністю та визнати незаконним рішення Новобасанської сільради від 23 січня 2017 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу на праві власності належить житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований на АДРЕСА_1, набутий у порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_3
Будинок знаходиться на земельній ділянці із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Біля будинку є город, огороджений парканом, що перебуває у володінні та користуванні позивача більше 30 років. Вказану земельну ділянку він використовує за призначенням - для ведення особистого селянського господарства та сплачує за неї податок.
З метою оформлення прав на зазначену земельну ділянку позивач звернувся до Новобасанської сільради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою із передачі земельної ділянки орієнтовною площею 0,19 га у власність. Після розгляду його заяви на сесії Новобасанської сільради 23 січня 2017 року прийнято рішення № 08-17/2017, яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою із передачі земельної ділянки меншою площею - 0,095 га.
Також Новобасанська сільрада прийняла рішення, яким надала дозвіл на розробку проекту землеустрою іншої частини зазначеної земельної ділянки площею 0,095 га ОСОБА_2 .
Позивач вважає таке рішення неправомірним і таким, що порушує його права, оскільки він має право на отримання у власність всієї земельної ділянки площею 0,19 га, а ОСОБА_2, який ніколи не користувався земельною ділянкою, взагалі не має права на отримання її частини у власність.
Позивач зазначив, що добросовісно, відкрито, безперервно користувався спірною земельною ділянкою більше десяти років, тому відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) набув на неї право власності.
Новобасанська сільрада заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка орієнтовною площею 0,20 га розташована між садибами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на АДРЕСА_2, яка до перейменування мала назву Базарна; раніше спірна земельна ділянка належала пожежному депо, а рішенням виконавчого комітету Ради народних депутатів від 21 липня 1993 року за № 17 вказана земельна ділянка на вул. Базарній виділена ОСОБА_2 для будівництва жилого будинку.
На частину спірної земельної ділянки орієнтовною площею 0,095 га надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою із передачі земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_1, а на іншу частину надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою із передачі земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва на АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 11 липня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що позивач не надав доказів щодо користування земельною ділянкою протягом тривалого часу. Також позивач не довів неправомірності прийняття оскаржуваного рішення Новобасанською сільрадою.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 06 вересня 2017 року рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 11 липня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд керувався тим, що суд першої інстанції правильно вирішив спір, який виник між сторонами у справі, ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року, ОСОБА_1 просив скасувати зазначені рішення судів першої й апеляційної інстанцій, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди не встановили обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, чим порушили вимоги статей 10, 213, 214 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Суди неправильно застосували норми матеріального права, а саме частини шосту, сьому статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
Зазначав, що Новобасанська сільрада виступає у правовідносинах з позивачем як суб`єкт владних повноважень, тому цей спір повинен розглядатися у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким ЦПК України викладено в новій редакції.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 грудня 2018 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 18 грудня 2018 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання юрисдикційності цього спору, у зв`язку з чим справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, слід зазначити таке.
У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII"Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
За загальним правилом, передбаченим у пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з цим позовом та розгляду справи в судах) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
Разом з тим відповідно до частини другої статті 4, пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій), юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).
З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
У поданому в порядку цивільного судочинства позові позивач заявив такі вимоги:
- визнати за ним право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, що розташована на АДРЕСА_1, загальною площею 0,19 га, за набувальною давністю;
- визнати незаконним рішення Новобасанської сільради від 23 січня 2017 року у частині визначення розміру земельної ділянки.
Аналіз змісту статті 15 ЦПК України та статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій) у сукупності дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, із яких виник спір.
Оспорювання рішення органу місцевого самоврядування як суб`єкта владних повноважень поглинається спором про речове, приватне право, яке як могло належати особі до звернення до органу місцевого самоврядування, так і виникнути в результаті реалізації рішення органу місцевого самоврядування, але захист якого відбувається у порядку цивільного судочинства (стаття 15 ЦПК України) у спосіб, характерний для приватноправових відносин.
Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.