ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 704/1235/17
Провадження № 14-663цс18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П ., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
учасники справи:
позивач - Звенигородська місцева прокуратура Черкаської області (далі - Прокуратура),
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області (далі - ГУ Держгеокадастру в Черкаській області), ОСОБА_3,
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3
на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 15 лютого 2018 року у складі колегії суддів Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б., Новікова О. М.
у цивільній справі за позовом Прокуратури до ГУ Держгеокадастру в Черкаській області, ОСОБА_3 про визнання незаконними і скасування рішень органу державної влади, визнання договорів оренди недійсними, та
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року Прокуратура звернулася до суду з указаним позовом, у якому просила: визнати незаконними і скасувати накази ГУ Держгеокадастру в Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду від 04 вересня 2014 року № 23-3109/14-14-СГ, 23-3108/14-14-СГ, 23-3107/14-14-СГ, 23-3106/14-14-СГ, 23-3105/14-14-СГ, 23-3104/14-14-СГ; визнати недійсними договори оренди земельних ділянок від 04 вересня 2014 року, укладені ГУ Держгеокадастру в Черкаській області та ОСОБА_3 .
На обґрунтування вказаних позовних вимог Прокуратура зазначила, що при прийнятті ГУ Держгеокадастру в Черкаській області зазначених наказів про затвердження документації із землеустрою з подальшим укладенням договорів оренди порушено вимоги законодавства, що є підставою для визнання цих наказів та договорів недійсними.
Зокрема, Прокуратура зазначила, що відповідно до поданих ОСОБА_3 заяв вона мала намір орендувати земельні ділянки для ведення фермерського господарства, однак із часу отримання в оренду земельних ділянок не створила фермерського господарства. Відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви про надання в оренду земельної ділянки створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земельних ділянок державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднана сільськогосподарська компанія", яке вона заснувала за півтора року до оформлення права оренди спірних земельних ділянок. Вказане підтверджує відсутність у неї реального наміру створення фермерського господарства, а єдиною метою отримання прав землекористування було набуття додаткових земельних ділянок без земельних торгів.
На думку Прокуратури, під час прийняття оспорюваних наказів та укладення оспорюваних договорів оренди земельних ділянок порушено вимоги закону щодо порядку надання земельних ділянок в оренду без проведення земельних торгів.
Крім того, спірні правовідносини є цивільно-правовими, виникли, зокрема на підставі договорів оренди, укладених із фізичною особою, тому підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 07 грудня 2017 року провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 205 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції, чинній на час постановлення ухвали, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції керувався тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до адміністративної юрисдикції, оскільки предметом спору є накази ГУ Держгеокадастру в Черкаській області, тобто рішення суб`єкта владних повноважень, тому спір є публічно-правовим, а позовні вимоги про визнання недійсними договорів оренди є похідними від первинної вимоги.
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 15 лютого 2018 року апеляційну скаргу Прокуратури задоволено, ухвалу Тальнівського районного суду Черкаської області від 07 грудня 2017 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, зробивши висновок про адміністративну юрисдикційність цього спору, оскільки згідно зі статтею 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом та закриття провадження у справі судом першої інстанції) спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб`єкта владних повноважень, розглядаються в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 просила скасувати постанову Апеляційного суду Черкаської області від 15 лютого 2018 року, а ухвалу Тальнівського районного суду Черкаської області від 07 грудня 2017 року залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
На обґрунтування вимог касаційної скарги ОСОБА_3 зазначила, що спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивачем у справі є прокурор, який є посадовою особою органу державної влади, а відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом та закриття провадження у справі судом першої інстанції, незалежно від статусу відповідача, адміністративні справи, в яких позивачем є орган державної влади, зокрема прокурор, підлягають розгляду окружними адміністративними судами.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу заступник керівника Прокуратури просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, оскільки спір є приватноправовим та підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, що правильно установив апеляційний суд.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 грудня 2018 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 19 грудня 2018 року - передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у порядку письмового провадження).
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу доводи, матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII"Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Частиною першою статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом) установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Аналогічну норму закріплено у частині першій статті 19 ЦПК України (у чинній редакції).
Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Разом з тим відповідно до частини другої статті 4, пункту 1 частини другої статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України у зазначеній редакції).