ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 363/3786/17
Провадження № 14-145цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Новопетрівська сільська рада Вишгородського району Київської області (далі - Сільрада),
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Сільради
на постанову Апеляційного суду Київської області від 07 вересня 2018 року у складі суддів Ігнатченко Н. В., Сушко Л. П., Журби С. О.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сільради про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 10 червня 2017 року в місцевій газеті та на сайті села Нові Петрівці було опубліковано інформацію про проведення громадських слухань з приводу погодження детального плану території, на якій знаходиться також належна їй земельна ділянка.
Під час ознайомлення з графічною частиною проекту детального плану території села Нові Петрівці ОСОБА_1 виявила, що земельна ділянка з цільовим призначенням - для будівництва господарських будівель і споруд, яка є її приватною власністю та відповідає генеральному плану села Нові Петрівці, у запропонованому проекті детального плану визначена як паркова зона, на якій будуть у майбутньому встановлені альтанки.
Сільська громада повністю підтримала проект детального плану території та рекомендувала його до затвердження на найближчій сесії Сільради.
Проте, на переконання ОСОБА_1, затвердження проекту детального плану може призвести до порушення з боку Сільради її права власності на земельну ділянку.
Уточнивши свої вимоги, ОСОБА_1 просила зобов`язати відповідача усунути перешкоди у здійсненні права власності на належну їй земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 шляхом визнання недійсним рішення Сільради від 31 липня 2017 року № 846 "Про затвердження детального плану села Нові Петрівці" у частині затвердження детального плану території на належну їй на праві власності земельну ділянку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 07 травня 2018 року (суддя Котлярова І. Ю.) провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Роз`яснено позивачу, що цей спір підлягає розгляду Київським окружним адміністративним судом у порядку адміністративного судочинства.
Суд першої інстанції зробив висновок, що позовна заява підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки спір є публічно-правовим.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 07 вересня 2018 року ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 07 травня 2018 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційний суд керувався тим, що спірні правовідносини стосуються права власності позивачки на земельну ділянку. Предметом спору є усунення перешкод у реалізації права власності на земельну ділянку, а відтак спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2018 року Сільрада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Апеляційного суду Київської області від 07 вересня 2018 року та залишити в силі ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 07 травня 2018 року, мотивуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване ОСОБА_1 рішення органу місцевого самоврядування є нормативно-правовим актом, стосується не лише прав конкретної особи, а поширюється на необмежену кількість суб`єктів містобудування, що мають у власності (користуванні) земельні ділянки для містобудівних потреб на відповідній території, а тому спір є публічно-правовим і повинен розглядатися адміністративним судом.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу адвокат ОСОБА_1 - Зайченко Катерина Сергіївна вказала на необґрунтованість та безпідставність касаційної скарги, просила її залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 14 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII"Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
За загальним правилом, передбаченим у пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з цим позовом) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Частиною першою статті 19 ЦПКУкраїни у редакції від 03 жовтня 2017 року визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у зазначеній редакції).
Згідно з частиною другою статті 4, пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України (у вказаній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).
Аналогічну норму закріплено у частині першій статті 19 КАС України у редакції від 03 жовтня 2017 року.
З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Стороною у справі є Сільрада, тобто орган місцевого самоврядування. Спір виник щодо земельних правовідносин.
У пунктах "ґ", "д", "з", "і", "к" частини першої статті 12 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, вказано, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, зокрема, належить: викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організація землеустрою; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (тут і далі - Закон № 3038-VI; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
- генеральна схема планування території України - містобудівна документація, що визначає концептуальні вирішення планування та використання території України;
- генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;