Постанова
Іменем України
23 травня 2019 року
м. Київ
справа № 161/15022/17
провадження № 51-7994 км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого БіликН.В.,
суддів Кравченка С.І., Ємця О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Опанасюка О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 17 липня 2018 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017030010002758, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 березня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік 6 місяців.
Строк відбуття покарання ОСОБА_1 постановлено рахувати із дня прибуття та постановки його на облік у виправному центрі.
Цивільний позов КЗ "Луцька міська клінічна лікарня" до ОСОБА_1 про відшкодування коштів, витрачених закладом охорони здоров`я на лікування потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено повністю.
Цивільні позови потерпілих залишено без розгляду.
Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази у провадженні.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 17 липня 2018 року вирок місцевого суду скасовано в частині залишення без розгляду цивільних позовів потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення майнової та моральної шкоди, та в цій частині призначено новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
В решті вирок залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він, 11 червня 2017 року, приблизно о 10:50 год, керуючи технічно справним автобусом марки "БАЗ А 079.45" д.н.з. НОМЕР_1, здійснюючи перевезення пасажирів по маршруту №9, рухаючись по вул. Гнідавській у м. Луцьку, в порушення п.п. 2.3(б), 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, відволікся від її спостереження, не дотримався безпечного бокового інтервалу, як наслідок виїхав на тротуар по праву сторону ходу свого руху, де допустив зіткнення з електроопорою, внаслідок чого пасажири ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить ухвалу апеляційного суду щодо нього скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що ні судами першої, ні апеляційної інстанцій не встановлено, який вид необережності ним допущено - самовпевненість чи недбалість. Крім того, засуджений наголошує, що апеляційний суд не спростував доводів щодо суворості призначеного покарання та не мотивував чому із урахуванням усіх позитивних даних про його особу, не призначено більш м`який вид покарання. Вважає призначене покарання явно несправедливим, внаслідок суворості. Стверджує, що під час апеляційної процедури у матеріалах кримінального провадження був відсутній технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, де давали показання свідки.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор в суді касаційної інстанції заперечив проти задоволення вимог скарги засудженого.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Щодо посилання засудженого ОСОБА_1 на не встановлення судами нижчих інстанцій форми вини, слід зазначити наступне.
Відповідальність за ч.1 ст. 286 КК України настає за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, лише за умови, що винна особа внаслідок порушення певних правил спричинила з необережності потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Суб`єктивна сторона цього злочину, визначається складністю об`єктивної сторони, яка характеризується діянням, наслідками та причинним зв`язком між ними. У зв`язку з цим психічне ставлення особи слід визначати як до факту порушення правил, так і до наслідків цього порушення. Порушення правил може бути вчинене з прямим умислом або зі злочинною недбалістю. Щодо наслідків, то вина особи може бути тільки необережною. Тобто, суб`єктивна сторона даного злочину визначається ставленням винного до наслідків і характеризується саме необережною формою вини. В цілому цей злочин визнається необережним.