ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2019 року
м. Київ
справа № 310/1657/17
провадження № 51-10147км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Мазура М.В., Могильного О.П.,
за участю
секретаря судового засідання Миколюка Я.О.,
прокурора Кулаківського К.О.,
захисника Вовненко І.В.,
виправданої ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 6 лютого 2018 року й ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 29 серпня 2018 року у кримінальному провадженні № 12016080130001211 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Бердянська Запорізької області, жительки АДРЕСА_1 ), такої, що не має судимостей,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 367 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувалась у тому, що вона в період часу з 1 вересня 2011 року по 11 квітня 2016 року, знаходячись у приміщенні адміністративного корпусу державного навчального закладу "Осипенський професійний аграрний ліцей" (вул. Суворова, буд. № 11, с. Осипенко, Бердянський район, Запорізька область) перебуваючи на посаді директора вказаного навчального закладу, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, маючи реальну можливість на повне належне виконання покладених на неї службових обов`язків, але при цьому неналежно виконуючи, відповідно до укладених з нею контрактів від 23 грудня 2008 року та від 9 грудня 2013 року свої службові обов`язки з раціонального, цільового та ефективного використання бюджетних коштів, через несумлінне ставлення до них, що виразилося в порушенні вимог листа Міністерства освіти і науки України від 4 листопада 2008 року № 10/2-1088 "Щодо виплати допомоги при працевлаштуванні", постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 1994 року № 226 "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування", листа Міністерства освіти і науки України від 8 липня 2009 року № 10/2-490 "Щодо виплати допомоги при працевлаштуванні дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування", постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 784 "Про затвердження Порядку працевлаштування випускників професійно-технічних навчальних закладів, підготовка яких проводилася за державним замовленням", а саме неналежно здійснивши контроль за призначенням випускникам навчального закладу матеріального забезпечення у вигляді грошової виплати на одяг та виплати матеріальної допомоги на випуск при працевлаштуванні, не перевіривши наявності необхідних документів для отримання вказаної матеріальної допомоги та правильності їх оформлення та заповнення, безпідставно видала та підписала 28 наказів про надання виплат при працевлаштуванні та компенсації на придбання одягу і взуття учням-випускникам, які відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 18/11.2 від 18 січня 2017 року фактично не були працевлаштовані внаслідок чого державі було заподіяно майнової шкоди на загальну суму 211 886 грн, що у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний податком мінімум доходів громадян і є тяжкими наслідками.
Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 6 лютого 2018 року ОСОБА_1 було визнано невинуватою та виправданою за відсутності в її діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
Апеляційний суд Запорізької області ухвалою від 29 серпня 2018 року вищевказаний вирок залишив без зміни.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду стосовно ОСОБА_1 та призначити новий судовий розгляд у зв`язку із істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вказує, що при постановленні виправдувального вироку місцевий суд усупереч вимогам статей 7, 9, 22, 23, 370, 374 КПК упереджено підійшов до оцінки доказів і не врахував усіх наданих стороною обвинувачення доказів, які дають достатні підстави зробити висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК. Також прокурор вважає помилковим висновок місцевого суду про те, що видача та підписання ОСОБА_1 28 наказів не утворюють продовжуваного злочину та повинні бути кваліфіковані як окремі самостійні діяння.
Крім того, всупереч вимогам ст. 404 КПК, незважаючи на відповідне клопотання сторони обвинувачення, апеляційний суд безпідставно відмовив у повторному дослідженні ряду доказів, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону. Також усупереч вимогам ст. 419 КПК цей суд не надав вичерпних відповідей на доводи в апеляційній скарзі прокурора про допущені місцевим судом істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та необґрунтовано залишив виправдувальний вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 без зміни.
На вказану касаційну скаргу ОСОБА_1 подала заперечення, в яких просила вирок місцевого суду і ухвалу апеляційного суду залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу частково та просив скасувати ухвалу апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Виправдана та її захисник заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Мотиви суду
При розгляді даного кримінального провадження Верховний Суд виходить з того, що згідно ст. 438 КПК до компетенції суду касаційної інстанції не відноситься перевірка обставин, зазначених у статтях 410 та 411 КПК, щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.
Відповідно до ст. 438 КПК предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, окрім іншого, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Положеннями ст. 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.