Постанова
Іменем України
22 травня 2019 року
м. Київ
справа № 205/623/15-ц
провадження № 61-38060св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Скрипник О. Г., від 18 травня 2016 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області, у складі колегії суддів: Городничої В. С., Лаченкової О. В., Куценко Т. Р., від 16 травня 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк"(далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява ПАТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що 13 вересня 2007 року між сторонами було укладено кредитний договір № DNKMAK00000264, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 19 748, 21 доларів США. Позичальник зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 03 березня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 40 751, 41 доларів США, що еквівалентно 395 264, 21 грн, яка складається з: 17 586, 96 доларів США, що еквівалентно 170 582, 96 грн, - заборгованість за тілом кредиту, 12 082, 72 долари США, що еквівалентно 117 195, 11 грн, - заборгованість за процентами, 1 410, 15 доларів США, що еквівалентно 13 677, 61 грн, - заборгованість за комісією, 9 671, 58 долар США, що еквівалентно - 93 808, 52 грн, - пеня.
Посилаючись на зазначені обставини, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути із ОСОБА_1 кредитну заборгованість у розмірі 40 751, 41 долар США, що еквівалентно 395 264, 21 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2016 року задоволено позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк". Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № DNKMAK00000264 від 13 вересня 2007 року, яка складає 17 586, 96 доларів США, що еквівалентно 170 582, 96 грн, - заборгованість за тілом кредиту, 12 082, 72 долари США, що еквівалентно 117 195, 11 грн, - заборгованість за процентами, 1 410, 15 доларів США, що еквівалентно 13 677, 61 грн, - заборгованість за комісією, 9 671, 58 доларів США, що еквівалентно 93 808, 52 грн, - пеня, а всього стягнуто 40 751, 41 долар США, що еквівалентно 395 264, 21 грн.Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що боржник, отримавши від банку кошти у кредит, не виконував належним чином взяті за кредитним договором зобов`язання, що призвело до утворення заборгованості. Враховуючи те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, остання має нести цивільно-правову відповідальність за порушення взятих на себе зобов`язань.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що суд першої інстанції правильно визначився з правовідносинами, які виникли між сторонами, та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог банку, оскільки відповідачем порушено умови кредитного договору. Розрахунок суми позовних вимог відповідачем не спростовано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У червні 2018 року ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2016 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ КБ "ПриватБанк" у задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з`ясували обставини справи. Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд не врахував відсутність належного розрахунку кредитної заборгованості, залишив поза увагою ту обставину, що предмет застави було реалізовано, однак кошти від реалізації застави не відображені у розрахунку заборгованості. Судом не з`ясовано вартість реалізації предмету застави.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
04 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
15 травня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Відзиву на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13 вересня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № DNKMAK00000264, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 19 748, 21 доларів США.
ОСОБА_1 свої зобов`язання за укладеним кредитним договором належним чином не виконувала, допустила прострочення повернення кредиту і сплати відсотків за його користування, внаслідок чого станом на 03 березня 2014 року за розрахунками банку виникла заборгованість у розмірі 40 751, 41 долар США, що еквівалентно 395 246, 21 грн, яка складається з: 17 586, 96 доларів США, що еквівалентно 170 582, 96 грн, - заборгованість за тілом кредиту, 120 82, 72 долари США, що еквівалентно 117 195, 11 грн, - заборгованість за процентами, 1 410, 15 доларів США, що еквівалентно 136 77, 61 грн, - заборгованість за комісією, 9 671, 58 доларів США, що еквівалентно 93 808, 52 грн, - пеня.
13 вересня 2007 року між сторонами було укладено договір застави рухомого майна, згідно умов якого ОСОБА_1 надала у заставу автомобіль марки "Honda Jazz", 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить їй на праві власності.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2012 року (справа № 422/2901/12) задоволено позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави та звернуто стягнення на вищевказаний автомобіль.
Під час апеляційного перегляду справи представником ПАТ КБ "ПриватБанк" було надано розрахунок заборгованості, в якому було відображено зарахування коштів від реалізації предмету застави у сумі 7 103, 53 долари США, а також всі внесені ОСОБА_1 платежі на погашення заборгованості за кредитним договором № DNKMAK00000264 від 13 вересня 2007 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до частини третьої статті 10, статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Подібні за змістом положення містять статті 76, 81 чинного ЦПК України.
Згідно частини третьої статті 61 ЦПК України, 2004 року, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Аналогічну норму містить частина четверта статті 82 ЦПК України, в якій, зокрема, вказано, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.