Постанова
Іменем України
15 травня 2019 року
м. Київ
справа № 759/11399/17
провадження № 61-826св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - державна установа "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - виконуючий обов`язків директора департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерства юстиції України Гафаров Ігор Вікторович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Іванової І. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - виконуючий обов`язки директора Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерства юстиції України Гафаров Ігор Вікторович, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що наказом Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерства юстиції України від 25 січня 2017 року № 5341/к його було призначено на посаду начальника відділу адміністративно-господарської роботи Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України.
10 травня 2017 року він отримав повідомлення про скорочення його посади у штаті Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України та йому запропоновано обійняти посаду головного фахівця адміністративно-господарського відділу, з чим він не погодився, оскільки посада начальника відділу адміністративно-господарської роботи Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, яку він обіймав, насправді не скорочувалася і відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 28 березня 2017 року № 1223/к була передбачена у штаті Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України.
Наказом Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерства юстиції України від 17 липня 2017 року № ДЗД/16-69/179-17 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України його було звільнено з посади начальника відділу адміністративно-господарської роботи у зв`язку зі скороченням штату працівників.
Вважав, що його було звільнено з порушенням порядку, встановленого трудовим законодавством, оскільки не було встановлено, чи користується він переважним правом на залишення на роботі та у порушення вимог статті 49-2 КЗпП України його не було повідомлено про наявність вакантних посад. Крім того, станом на дату його звільнення посада начальника відділу адміністративно-господарської роботи скорочена не була.
На підставі вказаного, ОСОБА_1 просив суд поновити його на посаді начальника відділу адміністративно-господарської роботи Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України з 17 липня 2017 року; стягнути з Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 липня 2017 року до дня поновлення на посаді та 64 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24 листопада 2017 року за клопотанням представника позивача замінено неналежного відповідача - Департамент забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерства юстиції України на належного відповідача - державна установа "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 08 червня 2018 року у складі судді Величко Т. О. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу адміністративно-господарської роботи державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" з 17 липня 2017 року.
Стягнуто з державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 липня 2017 року до 08 червня 2018 року у розмірі 134 173,82 грн.
Стягнуто з державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.
Стягнуто з державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640,00 грн.
У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач у порушення вимог статті 49-2 КЗпП України, маючи аналогічну вакантну посаду у штатному розписі державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України", а саме начальника відділу адміністративно-господарської роботи, не запропонував її позивачу, чим порушив його право на працевлаштування.
Оскільки позивача було звільнено незаконно, суд на підставі статті 235 КЗпП України поновив його на роботі та вирішив питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Встановивши, що незаконне звільнення призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя, суд згідно зі статтею 237-1 КЗпП України стягнув з відповідача на користь позивача 20 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року апеляційну скаргу державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" задоволено.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 червня 2018 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" судові витрати у розмірі 960,00 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про заміну відповідача, оскільки в матеріалах справи відсутнє підтвердження факту правонаступництва і передання усіх прав та обов`язків до державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" та про припинення Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерства юстиції України, яке лише знаходиться у стані припинення, тобто є юридичною особою. Вказане призвело до безпідставного задоволення позову до неналежного відповідача, що є підставою для скасування рішення місцевого суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1
При цьому позивач звернувся до Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерства юстиції України, який звільнив його вірно, з дотриманням усіх вимог трудового законодавства при вивільненні працівника та зі згоди профспілкової організації.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - виконуючий обов`язків директора департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерства юстиції України Гафаров І. В., про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивача було звільнено з порушенням вимог трудового законодавства, зокрема статті 49-2 КЗпП України, якою визначено порядок вивільнення працівників. Разом з тим, апеляційний суд безпідставно скасував рішення місцевого суду, яке відповідає закону, оскільки не виконав вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, апеляційний суд не врахував, що усі працівники Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерства юстиції України були переведені на роботу до державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України", що свідчить, що остання є належним відповідачем у справі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2019 року державна установа "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України"подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом апеляційної інстанцій допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, тому підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду немає.
Так, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України", оскільки у трудових відносинах позивач перебував із Департаментом забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерства юстиції України, який в установленому законом порядку припинений не був, тому державна установа "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" є неналежним відповідачем у цій справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом Міністерства юстиції України від 28 листопада 2016 року № 5341/к було затверджено структуру та штат Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України.
Наказом Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерства юстиції України від 25 січня 2017 року № ДЗД/16-10/179-17 ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника відділу адміністративно-господарської роботи Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України.
Наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2017 року № 1223/к було скорочено організаційну структуру та штат Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України та затверджено структуру та штат державної установи "Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України".
Наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2017 року № 878/5 було визначено про припинення Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України у результаті реорганізації шляхом приєднання до державної установи "Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України".
На підставі цього наказу, 10 травня 2017 року ОСОБА_1 було повідомлено про можливе наступне звільнення із займаної посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України через два місяці після ознайомлення із даним попередженням або відмови від призначення на одну із запропонованих посад. ОСОБА_1 було запропоновано роботу у адміністративно-господарському відділі державної установи "Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України". Від запропонованої вакантної посади ОСОБА_1 відмовився.
17 липня 2017 року ОСОБА_1 були запропоновані інші посади у державній установі "Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України", що відповідають його кваліфікації.
Від підпису пропозицій ОСОБА_1 відмовився, про що складено відповідний акт.
Наказом Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерства юстиції України від 17 липня 2017 року № ДЗД/16-69/179-17 ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України було звільнено з посади начальника відділу адміністративно-господарської роботи у зв`язку зі скороченням штату працівників.
Профспілковим комітетом Київської міської об`єднаної організації Всеукраїнської профспілки персоналу органів та установ пенітенціарної системи було погоджено звільнення ОСОБА_1 за скороченням штату, що підтверджується відповідним листом від 12 червня 2017 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.