Постанова
Іменем України
20 травня 2019 року
м. Київ
справа № 678/652/17
провадження № 61-45411 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Олійник А. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Летичівська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 травня
2018 року у складі судді Мороз В. О., постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 06 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Талалай О. І.,
Корніюк А. П., П`єнти І. В. та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 25 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П.,
П`єнти І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Летичівської державної нотаріальної контори, про визнання дій та бездіяльності незаконною, зобов`язання вчинити дії.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 Він та його брат ОСОБА_2 є спадкоємцями за заповітом, посвідченимсекретарем Меджибізької селищної ради Хмельницької області ОСОБА_7, зареєстрованим у реєстрі за № 358 від 04 серпня
2008 року. Відповідач навмисно не надає йому правовстановлюючі документи наприсадибні ділянки та житловий будинок, розташовані по АДРЕСА_1, для оформлення спадщини, чим порушує його права. Летичівська державна нотаріальна контора в порушення частини першої статті 68 Закону України "Про нотаріат", належно не перевіривши склад спадкового майна, намагається видати ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, мотивуючи тим, що у відповідача є правовстановлюючі документи, а в нього їх немає. Виконати вимоги нотаріальної контори про проведення вартісної оцінки всього спадкового майна він не може у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на це майно.
Посилаючись на наведене, просив визнати дії та бездіяльність відповідачів незаконними; зобов`язати ОСОБА_2 передати йому правовстановлюючі документи на присадибні земельні ділянки та житловий будинок
АДРЕСА_1 для здійснення вартісної оцінки майна за вимогою Летичівської державної нотаріальної контори від 19 травня 2017 року № 373/02-14; заборонити Летичівській державній нотаріальній конторі до вирішення позову по суті вчиняти будь-які нотаріальні дії щодо заповіту ОСОБА_3
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від
31 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року
№ 296/5 (далі Порядок), для оформлення спадщини на житло та земельні ділянки нотаріусу необхідно надати правовстановлюючі документи, що підтверджують право власності спадкодавця на майно. Позивач такі документи не надав, а тому суд дійшов висновку про правомірність відмови нотаріуса у видачі йому свідоцтва про право на спадщину. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_2 передати правовстановлюючі документи на спадкове майно, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту не перебачений законодавством України. Ефективним способом захисту є пред`явлення власником майна позову про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Відмовляючи у задоволенні вимоги про заборону Летичівській державній нотаріальній конторі вчиняти будь-які нотаріальні дії щодо заповіту до вирішення справи по суті, суд вказав на те, що ця вимога може бути заявлена в порядку забезпечення позову.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 06 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 травня
2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки за відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно і його вартісної оцінки нотаріус не мав права видавати ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на обов`язкову частку у спадковому майні. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо обраного позивачем неефективного способу захисту порушеного права, зазначивши, що звернення у грудні
2017 року ОСОБА_2 до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно, свідчить про наявність між спадкоємцями спору про право, що в свою чергу також унеможливлює видачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину.
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із заявами про роз`яснення постанови Апеляційного суду Хмельницької області від
06 вересня 2018 року та ухвалення у справі додаткового судового рішення, які мотивував тим, що суд не надав правової оцінки діям відповідача
ОСОБА_2 щодо незаконної відмови передати правовстановлюючі документи на спадкове майно, що унеможливлює проведення оцінки спадкового майна та отримання свідоцтва про право власності на спадкове майно, а тому постанова суду є неповною та незрозумілою для нього.
Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 25 вересня 2018 року у задоволенні заяв ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Апеляційного суду Хмельницької області від 06 вересня 2018 року та ухвалення додаткового судового рішення у справі відмовлено.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 06 вересня 2018 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Резолютивна частина постанови є простою, доступною, зрозумілою та такою, що не припускає іншого тлумачення.
Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги
У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , у якій він просив скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 травня 2018 року, постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 06 вересня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 25 вересня 2018 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що судами попередніх інстанцій не було ураховано, що внаслідок незаконних дій та бездіяльності відповідачів порушено його право на отримання свідоцтва про право власності на обов`язкову частку в спадковому майні. Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги, апеляційний суд у судовому рішенні не навів мотиви такої відмови та допустив порушення його права на доступ до правосуддя, оскільки призначивши розгляд справи на 06 вересня 2018 року о 09 год. 48 хв., суд 05 вересня
2018 року надіслав йому ухвалу про зупинення розгляду апеляційного провадження до розгляду іншим суддею поданої ним заяви про відвід судді Корніюк А. П. Разом з тим, 06 вересня 2018 року, суд розглянув справу за його відсутності.
Крім того, в порушення норм процесуального права, за результатами розгляду його заяви про роз`яснення постанови Апеляційного суду Хмельницької області від 06 вересня 2018 року та заяви про ухвалення додаткового судового рішення, суд апеляційної інстанції без належного обгрунтування відмовив у їх задоволенні не двома окремими процесуальними документами, а однією ухвалою. Судом незаконно відхилені його неодноразові клопотання про відвід двох членів судової колегії - П`єнти І. В. та Талалай О. І., відносно яких за його заявами відкриті кримінальні провадження, у яких проводиться досудове розслідування. Крім того, у зв`язку з зазначеними неправомірними діями державного нотаріуса Босманової С. Ц., судді першої інстанції Мороз В. О. та суддів апеляційної інстанції Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В., вважав за необхідне постановити окрему ухвалу стосовно їх дій, з направленням цієї окремої ухвали до органів прокуратури для притягнення зазначених посадових осіб до кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення, передбачені статтями 364, 365, 366, 375 КК України.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу та відповіді на відзив
У січні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив від Летичівської державної нотаріальної контори на касаційну скаргу, у якому вона зазначала, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно з`ясували обставини справи та ухвалили законні і обгрунтовані рішення, а відтак відсутні підстави для їх скасування.
У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив від ОСОБА_1, у якій він підтримав вимоги касаційної скарги та вказав на необгрунтованість доводів відзиву на касаційну скаргу.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга не містить доводів щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права в частині вирішення позовних вимог про заборону Летичівській державній нотаріальній конторі вчиняти будь-які нотаріальні дії по заповіту, а тому рішення судів в цій частині у касаційному порядку не переглядаються.
Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3
Згідно із заповітом від 04 червня 2008 року, посвідченого секретарем Меджибізької селищної ради Хмельницької області, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповіла ОСОБА_1 належний їй пай, площею 3,12 га (державний акт серії НОМЕР_1 ) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та вклади в ощадному банку, а ОСОБА_2 - належний їй будинок, господарські будівлі, та земельну ділянку, площею 0,847 га (державний акт серії НОМЕР_2 ), що розташовані в
АДРЕСА_1 .
Після смерті ОСОБА_3, 10 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про прийняття спадщини, у якій просив при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_2, урахувати його право на обов`язкову частку у спадщині, передбачене статтею 1241 ЦК України.
21 березня 2017 року Летичівська державна нотаріальна контора направила повідомлення ОСОБА_1 про те, що згідно його заяви від 14 березня
2017 року відкрито спадкову справу № 32-2017 та роз`яснено, що після спливу шестимісячного терміну з дня смерті спадкодавця він має право оформити свої спадкові права при наданні правовстановлюючих документів.
30 березня 2017 року із з`явою про прийняття спадщини звернувся
ОСОБА_2
19 травня 2017 року Летичівська державна нотаріальна контора направила ОСОБА_1 повідомлення про необхідність надання правовстановлюючих документів та здійснення вартісної оцінки спадкового майна.
16 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.
Того ж дня, ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею
3,12 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та на вклади в ощадному банку.
Постановою Летичівської державної нотаріальної контори від 16 червня
2017 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ј обов`язкову частку в житловому будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, у зв`язку з не наданням правовстановлюючих документів на майно та вартісної оцінки цього спадкового майна.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно із частиною першою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Частиною першою статті 1241 ЦК України передбачено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).
Відповідно до пункту 4.9 Глави 10 Розділу IІ Порядку, в редакції чинній на час вчинення нотаріальних дій, свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270, статтею 1276 ЦК України, - не раніше зазначених у цих статтях строків.