ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
30 травня 2019 року
Київ
справа №819/611/13-а
адміністративне провадження №К/9901/3547/18
ВСТАНОВИВ:
12.03.2013 Приватне підприємство "ВАКОМ" (далі - Підприємство) звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000052250 від 25.02.2013 Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби (правонаступником якої є заявник касаційної скарги, далі - ДПІ).
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що висновки викладені в акті перевірки, щодо відсутності та непідтвердженості проведення господарської операції з його контрагентом за наслідком якої сформований податковий кредит є необґрунтованими, у зв`язку із чим відсутні підстави для сплати донарахованої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість в розмірі такого кредиту.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.04.2013 у задоволені позову було відмовлено, з підстав обґрунтованості висновків відповідача в частині заниження позивачем ПДВ, суму якого було віднесено до податкового кредиту по неіснуючій господарській операції.
Натомість суд апеляційної інстанції постановою від 29.01.2014 дане рішення суду першої інстанції скасував, позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 25.02.2013 року №0000052250. Рішення суду мотивовані безпідставністю висновків податкового органу про безтоварність господарської операції між позивачем та його контрагентом та як наслідок визначення суми ПДВ в такому разі є неприйнятним.
Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції без змін.
Письмових заперечень на вказану касаційну скаргу до Суду не надходило, що не є перешкодою для розгляду даної справи.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.02.2013 посадовими особами ДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з контрагентами: ТОВ "БК Київбудмонтаж" за період з 01.09.2011 по 30.09.2011, результати якої оформлені актом № 1344/22-50/34401892 від 13.02.14 року.
В ході перевірки було встановлено, що Підприємством на підставі укладеного договору з TOB "БК Київбудмонтаж" №06092011-1 від 06.09.2011 завищено податковий кредит з податку на додану вартість за період з 01.09.2011 по 30.09.2011 в сумі 4000,00 грн.
Такий висновок відповідача був зумовлений виявленими перевіркою фактами, того що TOB "БК Київбудмонтаж" здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а також відсутності у TOB "БК Київбудмонтаж" об`єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств - постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям за період з квітня по вересень 2011 року.
У зв`язку із чим було винесене спірне податкове повідомлення-рішення №0000052250 від 25.02.2013, яким Підприємству було збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 4000,00 грн., за штрафними санкціями - 1000, 00 грн.
Не погоджуючись із даним рішенням відповідача, позивач оскаржив його до суду, апеляційна інстанція якого визначила його незаконним, з чим погоджується Верховний Суд, виходячи із наступного.
Відповідно до приписів підпункту "а" пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.