ПОСТАНОВА
Іменем України
28 травня 2019 року
Київ
справа №826/6913/13-а
адміністративне провадження №К/9901/4657/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Річ Харвест" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2013 (суддя - Вєкуа Н.Г.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 (головуючий суддя - Петрик І.Й., судді: Борисюк Л.П., Собків Я.М.) у справі №826/6913/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Річ Харвест" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Річ Харвест" (далі - ТОВ "Річ Харвест") звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) від 21.12.2012 №0011282240, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість в розмірі 410227,00 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013, в позові відмовлено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ "Річ Харвест" оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2013, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
В обґрунтування своїх вимог ТОВ "Річ Харвест" зазначає, що правомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ "Рейтар" на підставі належно оформлених податкових накладних, а доводи податкового органу про безтоварність та фіктивність господарських операцій є непідтвердженими належними документальними доказами. Вирішуючи даний спір попередніми судовими інстанціями було безпідставно відхилено, як доказ реальності спірних операцій, подані позивачем первинні документи, не досліджено належним чином зміни майнового стану учасників розглядуваних операцій, наслідком чого стало прийняття неправильних по суті спору рішень.
Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Річ Харвест" щодо документального підтвердження господарських відносин при відображенні податкового кредиту по податку на додану вартість із платником податків: ТОВ "Рейтар", їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.04.2011 по 30.04.2011.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 12.12.2012 №2133/22-40/37354979, в якому відображено висновок про порушення позивачем підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 410227,00 грн., з огляду на фіктивний характер господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ "Рейтар".
На підставі висновків зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.12.2012 № 0011282240, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 410227,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що встановлені обставини та досліджені документальні докази у їх сукупності дають підстави вважати, що господарські операції з придбання у спірного постачальника товарно-матеріальних цінностей фактично не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально без мети на реальне настання правових наслідків, що обумовлені господарськими договорами.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника та інших учасників у сфері економіки, у зв`язку з чим презюмується економічна виправданість дій платника, спрямованих на одержання податкової вигоди, та достовірність відомостей його податкової та бухгалтерської звітності.
У разі ж надання податковою інспекцією достатньо переконливих доводів та доказів відносно того, що насправді господарські операції контрагентами не здійснювалися, а схема взаємодії учасників господарської операції свідчить про їх недобросовісність, суд не повинен обмежуватися перевіркою формальної відповідності поданих платником документів вимогам податкового законодавства, а має оцінити усі докази у справі у сукупності та взаємозв`язку з ціллю виключення внутрішніх протиріч та суперечливостей між ними у процесі перевірки реального руху активів між заявленими учасниками операції.
У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недотримання позивачем наведених вимог при відображенні у податковій звітності операцій позивача з придбання у ТОВ "Рейтар" (Продавець) товару (регулятори росту рослин) за договором поставки від 05.04.2011 № 05/04.