ПОСТАНОВА
Іменем України
28 травня 2019 року
Київ
справа № 333/2646/17(2-а/333/148/17)
провадження № К/9901/34152/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Чумака С. Ю., Гімона М.М., Юрко І.В. від 28 вересня 2017 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій, в якому просив:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв`язку з настанням І групи інвалідності, внаслідок травми, отриманої під час виконання обов`язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";
- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову допомогу у зв`язку з настанням І групи інвалідності, внаслідок травми, отриманої під час виконання обов`язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 304500,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2017 року позові вимоги ОСОБА_1 було задоволено.
Визнано протиправними дії Міністерства оборони України, щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв`язку із настанням І групи інвалідності, внаслідок травми, отриманої під час виконання обов`язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв`язку із настанням І групи інвалідності, внаслідок травми, отриманої під час виконання обов`язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі: 304500,00 грн.
3. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що І група інвалідності була встановлена позивачу 10 січня 2014 року, а тому він має право на допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві". Право на отримання одноразової грошової допомоги, у розумінні Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та їх сімей", не пов`язується з часом та місцем звільнення з військової служби, а пов`язується із фактом та часом встановлення інвалідності військовослужбовцю, який звільнений з військової служби, яка настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, отриманих під час виконання обов`язків військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.
4. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що з моменту встановлення позивачу інвалідності І-ї групи - 10 січня 2014 року до подання позивачем заяви на призначення і виплату одноразової грошової допомоги - 9 березня 2017 року минув трирічний термін з дня настання події, визначеної чинним законодавством, позивач втратив право вимоги на виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням І-ї групи інвалідності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року та залишити в силі постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2017 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 під час виконання обов`язків військової служби отримав травму, а саме: переохолодження, яка пов`язана із виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується витягом з протоколу засідання Центрально-війвськової лікарської комісії від 11 грудня 2013 року № 3131. Первинно ІІ групи інвалідності у зв`язку із за загальним захворюванням позивачу встановлено 5 січня 1998 року.
10 січня 2014 року ОСОБА_1 встановлено І групу інвалідності у зв`язку із травмою, отриманою під час виконання обов`язків військової служби, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК серії 10 ААБ № 496521.
9 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Запорізького обласного військового комісаріату із заявою про направлення його документів до Міністерства оборони України з метою призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги.
29 травня 2017 року Міністерство оборони України листом № 248/3/6/1805 повідомило позивача про відмову у нарахування одноразової грошової допомоги та повернуло документи без реалізації.
8. Вважаючи таке рішення відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду керувався лише частиною 8 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відповідно якого, особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої зим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Однак, це не було підставою для відмови комісії Міністерства оборони України у призначені одноразової грошової допомоги. Комісія обґрунтувала свою відмову тим, що 4 серпня 2008 року позивачу встановлено II групу інвалідності у зв`язку із захворюванням отриманим під час проходження військової служби. Так як інвалідність І групи встановлено більше ніж через два роки після первинного встановлення інвалідності, то він не має права на отримання одноразової грошової допомоги. Тобто, судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вийшли за межі позовних вимог. що суперечить статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод, інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.