ПОСТАНОВА
Іменем України
28 травня 2019 року
Київ
справа №806/198/17
провадження №К/9901/44909/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Юрія Вікторовича, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс", про скасування рішення, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду у складі судді Шимоновича Р.М. від 16 травня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Кузьменко Л.В., Іваненко Т.В., Франовської К.С. від 13 липня 2017 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Ю.В., третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс", у якому просила скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису 15401535 від 14 липня 2016 року, номер рішення 30465381 від 14 липня 2016 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено
3. Рішення судів мотивовані тим, що відповідач мав повноваження з 01 січня 2016 року здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень без вчинення нотаріальної дії щодо такого майна, а тому відсутні підстави для скасування спірного рішення з підстав, заявлених позивачем. Матеріали справи не містять жодних доказів припинення договору іпотеки від 02 листопада 2007 року з підстав, передбачених Законом України "Про іпотеку". Відповідач довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій при прийнятті оспорюваного рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись із судовим рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулась із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02 листопада 2007 року між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №0501/1107/71-249, за умовами якого Банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 20 000,00 доларів США, а остання зобов`язувалася у свою чергу, в порядку та на умовах визначених кредитним договором повертати кредит, сплачувати відсотки за користування кредитом, комісію та інші платежі у сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.
На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 02 листопада 2007 року між позивачем та Банком укладено договір іпотеки № 6533, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Демецькою С.Л., за умовами якого, в іпотеку передана квартира за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 55,7 м2, житловою площею 40,5 м2. Пункт 12.3 вказаного договору іпотеки містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, зокрема він має право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".
28 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк", яке є правонаступником Акціонерного комерційного банку "ТАС-Комерцбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" укладено договір факторингу № 15 та договір про передачу прав за іпотечними договорам, за якими відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором та іпотечним договором, укладеними з позивачем, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс".
14 липня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія Вектор плюс" звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Ю.В. із заявою про реєстрацію іншого речового права на нерухоме майно в Державному реєстрі іпотек на підставі договору відступлення прав за договорами іпотеки від 28 листопада 2012 року.
14 липня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В. прийнято рішення про державну реєстрацію іншого речового права (іпотека) на нерухоме майно, у відповідності до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс" стало іпотекодержателем за вищезазначеним договором іпотеки.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
6. Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що іпотека була припинена і відповідач вніс відомості про реєстрацію іпотеки, яка посвідчена приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С.Л. від 02 листопада 2007 року, а тому були відсутні підстави для проведення державної реєстрації прав за договором іпотеки від 02 грудня 2007 року.
7. Інші учасники справи своїх доводів відносно касаційної скарги не надіслали.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
9. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - КАС України у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
10. На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
11. Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
12. Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
13. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
14. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.