ПОСТАНОВА
Іменем України
30 травня 2019 року
Київ
справа №819/3144/15
адміністративне провадження №К/9901/25944/18
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Біоенергопродукт" (далі - Товариство) звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (далі - ОДПІ), Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області (далі - Казначейство), у якій з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просило стягнути з Держаного бюджету України пеню за затримку бюджетного відшкодування у розмірі 260942,44 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.12.2014 та 20.01.2015 ОДПІ за результатами проведених перевірок підтверджено правомірність декларування позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (ПДВ) за березень-червень та листопад 2014 року. З урахуванням проведених перевірок, кошти бюджетного відшкодування мали бути перераховані на рахунок у банку платника податку у строк до 30.12.2014 року та 03.02.2015 року відповідно. Проте фактично на рахунок позивача надійшли частина коштів у розмірі 52602,00 грн. 30.01.2015 року (по уточненій податковій декларації з ПДВ за червень 2014 року), решта - 30.07.2015 року, тобто несвоєчасно, з порушенням строків, визначених статтею 200 Податкового кодексу України (ПК України), що є підставою для нарахування та стягнення пені, яка складає 260 942,44 грн.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.10.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016, позовну заяву Товариства в частині стягнення пені на суму 750,55 грн. залишено без розгляду.
Залишаючи частково позовні вимоги без розгляду, у зв`язку з пропуском строку встановленого для звернення до адміністративного суду, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що Податковим кодексом України не встановлено строків давності для звернення до суду платників податків щодо стягнення пені, нарахованої на суми бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ, а тому підлягають застосуванню загальні строки звернення до суду.
В свою чергу постановою суду першої інстанції від 25.10.2016, яка залишена без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 14.04.2016 позов в решті задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, в сумі 260191,89 грн.
Не погоджуючись з ухвалами першої та апеляційної інстанцій в частині залишення позову без розгляду в частині стягнення пені на суму 750,55 грн., позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, направивши справу для подальшого розгляду, оскільки вважає, що жодним актом законодавства не визначено порядок виплати пені за прострочення виплати бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а також не обумовлено хто, коли, в які терміни та на підставі яких документів повинен здійснювати відповідну виплату.
Від відповідачів відзивів на вказану касаційну скаргу до Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та правильність застосування ним норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.11.2014 ТОВ "Біоенергопродукт" подало до Тернопільської ОДПІ уточнюючі податкові декларації з ПДВ, зокрема, за червень 2014 року, в якій визначило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 52602,00 грн., а також подало заяву про повернення бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з ПДВ).
Контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ "Біоенергопродукт" від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень, квітень, травень, червень 2014 року. За наслідками проведеної перевірки Тернопільською ОДПІ складено довідку від 16.12.2014 року №9683/15-01/36687375, якою контролюючий орган підтвердив правомірність визначення платником суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню, у тому числі за червень 2014 року.
Фактично кошти бюджетного відшкодування за червень 2014 року в сумі 52 602,00 грн. перераховані на рахунок позивача у банку 30.01.2015.
З урахуванням граничного строку проведення перевірки уточнюючої податкової декларації ТОВ "Біоенергопродукт" за червень 2014 року, поданої 21.11.2014, п`яти днів на видачу висновку податковим органом та п`яти операційних днів для перерахування коштів органами казначейства, законодавчо встановлений строк відшкодування коштів з бюджету сплинув 30.12.2014 року.
За період з 31.12.2014 року по 30.01.2015 року ТОВ "Біоенергопродукт" нарахувало пеню за 31 день прострочення у розмірі 750,55 грн., обрахованої з урахуванням того, що у період з 31.12.2014 року по 30.01.2015 року облікова ставка НБУ складала 14%.
З позовною заявою з вимогою щодо стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, позивач звернувся до адміністративного суду 07.09.2015 року.
Залишаючи без розгляду позов в частині наведеної суми пені, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції ствердив, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення із цим позовом до суду, з чим не погоджується Верховний Суд, з огляду правову позицію судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, яка викладена у постанові від 14.03.2019, справа №822/553/17 (провадження №К/9901/35351/18), яка вказує наступне.
Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка була чинною до 15.12.2017, далі - КАС України) встановлювалось, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
За змістом частини першої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас частиною третьою згаданої статті встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналогічні положення закріплені й у відповідних частинах статті 122 КАС в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-\/ІІІ, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року.
Отже КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.
Вирішуючи питання, що пов`язане із обчисленням строку звернення до адміністративного суду із вимогами, які є предметом розгляду цієї справи, Суд виходить з такого.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що суддя здійснюючи правосуддя керується верховенством права. Невід`ємною частиною принципу верховенства права є справедливість, пропорційність та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
За визначенням, наведеним у підпунктах 14.1.18 та 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.
Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення повернення бюджетного відшкодування до тих пір поки не буде відшкодовано кошти.
Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 ПК України.
Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин у цій справі) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
За змістом пунктів 200.10, 200.11 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.