ПОСТАНОВА
Іменем України
28 травня 2019 року
Київ
справа №814/386/15
адміністративне провадження №К/9901/26601/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2015 (головуючий суддя Н.В.Вербицька Н.В., судді: Кравець О.О., Домусчі С.Д.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до ГУ Міндоходів у Миколаївській області, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення від 31.12.2014 №000208/16-21.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.03.2015 позов задоволено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2015 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції. ОСОБА_1 просить суд скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2015, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.03.2015 залишити без змін.
В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на відсутність факту порушення Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Як вважає позивач, податковий орган діяв не у спосіб, передбачений Податковим кодексом України, застосовуючи до позивача фінансову відповідальність за податкове правопорушення у вигляді штрафу.
У свою чергу, відповідачем подано заперечення на касаційну скаргу, де податковий орган вказує на правомірність прийнятого рішення про застосування фінансових санкцій до позивача. Відповідач зазначає, що факт продажу алкогольного напою за ціною нижчою за мінімальні ціни підтверджено поясненнями продавця, долученими до акту перевірки та свідченнями посадової особи податкового органу, яка здійснювала перевірку та була допитана у судовому засіданні. Крім того, факт зберігання напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка зафіксовано у акті перевірки та підтверджено позивачем у позовній заяві. Також, як наголошує відповідач, позивачем порушено абзац 13 частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" зміни до якого набрали законної сили та були чинними на момент вчинення правопорушення та прийняття рішення про застосування фінансових санкцій.
Ухвалою Верховного Суду від 24.05.2019 попередній розгляд справи призначено на 28.05.2019.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.11.2014 посадовими особами відповідача, згідно з направленнями від 25.11.2014 №1285 та №1286 здійснено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання суб`єктам господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.
За результатами перевірки складено акт від 28.11.2014 №35414-29-21-12/2506302068, у якому зафіксовані порушення позивачем пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" від 30.10.2008 №957, статтей 11 та 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".
21.12.2014 відповідачем прийнято рішення про застосування до ФОП ОСОБА_1 фінансових санкцій:
за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені - фінансова санкція у вигляді штрафу у розмірі 10000,00грн.,
за зберігання, транспортування, реалізацію алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка - фінансова санкція у вигляді штрафу у розмірі 17000,00грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач застосовуючи до позивача фінансову відповідальність за податкове правопорушення у вигляді штрафу, не прийняв податкове повідомлення-рішення, як передбачено Податковим кодексом України, а прийняв інше за формою рішення.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд прийняв нове судове рішення про відмову у задоволенні позову та вказав, що рішення контролюючого органу про застосування фінансових санкцій за порушення вимог законодавства з регулювання обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, прийняте не за формою, передбаченою для податкових повідомлень-рішень, варто розцінювати як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення.
Суд дійшов висновку, що враховуючи, доведеність факту продажу в магазині позивача пляшки алкогольного напою за ціною нижчою за мінімальну, визначену законодавством, відповідачем правомірно застосовано штрафні санкції. Крім того, зберігання в магазині позивача алкогольного напою без марки акцизного податку, яке встановлено актом перевірки - позивачем не спростовано належними та допустимими доказами.
Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України є Закон України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон №481/95-ВР).
Частиною четвертою статті 17 Закону №481/95-ВР визначено компетенцію органів, уповноважених застосовувати штрафні санкції за порушення норм цього Закону, якими є органи доходів і зборів та/або орган, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та інші органи виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.
Суд касаційної інстанції зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що складання контролюючим органом рішення про застосування до суб`єкта господарювання штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог Закону України №481/95-ВР не у формі податкового повідомлення-рішення, як того вимагає Податковий кодекс України, є достатньою підставою для визнання такого рішення протиправним.
Системний аналіз положень підпункту 14.1.265 пункту 14.1 статті 14, пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України свідчить, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган. Поняття грошового зобов`язання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи, в тому числі і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Враховуючи наведене, у випадку порушенням суб`єктом господарювання вимог Закону України №481/95-ВР, контролюючий орган повинен складати та надсилати (вручати) такому суб`єкту господарювання податкове повідомлення-рішення за штрафними (фінансовими) санкціями. Водночас складання контролюючим органом рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій не за формою податкового повідомлення-рішення не може бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови якщо суб`єкт господарювання вчинив порушення вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган. При розгляді податкових спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
До правомірного висновку дійшов суд апеляційної інстанції та вірно вказав, якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.