ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 911/2483/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Підгірська Г. О.,
за участю представників:
позивача - не з`явилися,
відповідача - не з`явилися,
третіх осіб - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України і Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 (судді: Коробенко Г. П., Тищенко А. І., Козир Т. П.) і рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2018 (суддя Черногуз А. Ф.) у справі
за позовом Міністерства оборони України і Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква
до Фастівської міської ради,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фастівського об`єднаного міського військового комісаріату,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1,
про скасування рішення Фастівської міської ради,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У серпні 2017 року Міністерство оборони України і Квартирно-експлуатаційний відділ міста Біла Церква (далі - КЕВ м. Біла Церква) звернулися до Господарського суду Київської області з позовом до Фастівської міської ради про скасування рішення Фастівської міської ради від 25.10.2001 № 5/1-ХХУІІІ-ІІІ "Про вилучення земельної ділянки із землекористування Фастівського військового комісаріату".
1.2. Позовні вимоги з посиланням на положення статей 27, 29, 70 Земельного кодексу України (у редакції 1990 року), статті 3 Закону України "Про Збройні Сили України" і статті 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" обґрунтовано тим, що згідно зі спірним рішенням Фастівська міська рада вилучила із землекористування Фастівського військового комісаріату земельну ділянку площею 122 м2 по вул. Садовій, 12, яку було відведено для потреб оборони до 1941 року та перезакріплено згідно з рішенням Фастівського міськвиконкому від 28.01.1975 № 201. На спірній земельній ділянці розташовано військове містечко № 19. Погодження на вилучення земельної ділянки Міністром оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва надано не було.
Позивачі наголосили, що як убачається зі зведеного інвентаризаційного плану земельної ділянки за адресою: м. Фастів, вул. Садова, 12, на якому зазначено межі ділянки площею 0,3069 га (яку було закріплено як землі оборони) та межі ділянки, що фактично залишилась у користуванні військкомату, площа земельної ділянки зменшилася на 122 м2.
1.3. КЕВ м. Біла Церква також зазначив, що вилучення згідно з оспорюваним рішенням Фастівської міської ради з користування військового комісаріату земельної ділянки площею 122 м2 суперечить вимогам законодавства, оскільки земельну ділянку зі складу земель оборони вилучено без відповідного погодження уповноваженими органами.
1.4. У відзиві на позовну заяву Фастівська міська рада, заперечуючи проти її задоволення, наголосила на відсутності будь-яких доказів на підтвердження вимог позивачів щодо оформлення земельної ділянки. Крім того, відповідач зазначив про невідповідність дійсності доводів позивачів стосовно того, що про спірне рішення Фастівської міської ради від 25.10.2001 вони дізналися 14.11.2016, оскільки у межах розгляду у 2012 році справи № 20/022-12 позивачі подавали копію листа від 23.01.2012 і копію акта звірки площ фактичної наявності земель оборони в межах міста Фастова станом на 01.01.2012.
1.5. Згідно з ухвалами Господарського суду Київської області від 03.10.2017 залучено до участі у справі як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів, Фастівський об`єднаний міський військовий комісаріат і ОСОБА_1
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 20.11.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення аргументовано відсутністю доказів на підтвердження наявності порушеного права позивачів, зокрема доказів перебування спірної земельної ділянки у користуванні позивачів на момент її вилучення згідно з оскаржуваним органу рішенням місцевого самоврядування або доказів приналежності земельної ділянки до земель обслуговування будівель і споруд військкомату чи доказів розташування військового майна на спірній земельній ділянці.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, Міністерство оборони України і КЕВ м. Біла Церква у касаційній скарзі просять рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог і скасування рішення Фастівської міської ради від 25.10.2001 № 5/1-ХХУІІІ-ІІІ "Про вилучення земельної ділянки із землекористування Фастівського військового комісаріату".
Скаржники зазначають, що суди не взяли до уваги доказів і доводів на підтвердження факту вилучення зі складу земель оборони із землекористування Фастівського військового комісаріату земельної ділянки площею 122 м2 з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки згоди Міністр оборони України або за його дорученням начальник розквартирування військ та капітального будівництва, начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України на добровільну відмову (вилучення, передачу) від земельної ділянки площею 122 м2 Фастівського військового комісаріату надано не було.
3.2. Відзивів на касаційну скаргу не надійшло.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 25.10.2001 Фастівська міська рада прийняла рішення № 5/1-ХХVІІІ-ІІІ "Про вилучення земельної ділянки із землекористування Фастівського військового комісаріату", за змістом якого за згодою вилучено із землекористування Фастівського військового комісаріату земельну ділянку площею 122 м2 по вул. Садовій, 12 та зараховано її до земель міськземфонду.
4.3. Предметом позову є вимога Міністерства оборони України і КЕВ м. Біла Церква про скасування рішення Фастівської міської ради від 25.10.2001 № 5/1-ХХVІІІ-ІІІ "Про вилучення земельної ділянки із землекористування Фастівського військового комісаріату" із посиланням на положення статей 27, 29, 70 Земельного кодексу України (у редакції 1990 року), статті 3 Закону України "Про Збройні Сили України" і статті 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" у зв`язку із вилученням земельної ділянки із земель оборони без відповідного погодження.
4.4. Згідно з частинами 2, 3 статті 152 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, серед іншого, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
За змістом статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
У частині 1 статті 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна, визнається судом незаконним та скасовується.
Аналогічні положення наведено і в частині 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в України".
За змістом статті 2 Земельного кодексу України (у редакції 1990, яка була чинною на час прийняття Фастівською міською радою спірного рішення від 25.10.2001) відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на: 1) землі сільськогосподарського призначення; 2) землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); 3) землі промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та іншого призначення; 4) землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; 5) землі лісового фонду; 6) землі водного фонду; 7) землі запасу. Віднесення земель до категорій провадиться відповідно до їх цільового призначення. Переведення земель з однієї категорії до іншої здійснюється у разі зміни цільового призначення цих земель. Віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках - органами, які затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення.
Згідно з частинами 2, 3 статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення від 25.10.2001) земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.