ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 918/163/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Рівненської обласної державної адміністрації
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 (головуючий суддя - Бучинська Г.Б., судді: Філіпова Т.Л., Грязнов В.В.)
за позовом заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації
до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Селянський ліс"
треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача Володимирецька районна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області
про повернення земельних ділянок у державну власність,
ВСТАНОВИВ:
Заступник прокурора Рівненської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації (далі - позивач) звернувшись в суд з позовом, до Спеціалізованого сільськогосподарського виробничого кооперативу "Селянський ліс" (далі - відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Володимирецької районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, просив зобов`язати повернути за актом приймання-передачі на користь держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації земельні ділянки, загальною площею 10033,7 га, нормативною грошовою оцінкою 292 984 040 грн., які знаходяться на територіях Воронківської, Великотелковицької, Великожолудської, Віденської, Берестівської, Степангородської, Сопачівської Собіщицької, Половельської, Полицької, Озірецької, Новаківської, Мульчицької, Лозківської, Красносільської, Кідрівської, Заболотівської, Довговільської сільських рад Володимирецького району Рівненської області.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що на виконання розпорядження Володимирецької РДА № 544 від 05.02.2002 між Володимирецькою РДА (орендодавець) та ССВК "Селянський ліс" (орендар) укладені договори оренди землі лісового фонду від 05.02.2003. Оскільки ці договори припинили свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який їх було укладено, відповідач безпідставно користується земельними ділянками загальною площею 10033,7 га, вартістю 292 984 040 грн.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 27.06.2018 (суддя Бережнюк В.В.) позовні вимоги задоволені.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договори оренди припинили свою дію у зв`язку з закінченням строку, на який були укладені, однак в матеріалах справи відсутні акти приймання передачі з оренди спірних земельних ділянок, проте містяться докази, що підтверджують перебування спірних земельних ділянок у користуванні відповідача.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2019, рішення у справі скасовано, прийнято нове, в позові відмовлено.
Стягнуто з Рівненської державної адміністрації на користь Спеціалізованого сільськогосподарського виробничого кооперативу 47574 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Такі висновки апеляційного суду мотивовано тим, що прокурор не довів використання чи розпорядження відповідачем спірними земельними ділянками після закінчення договорів оренди.
Не погоджуючись з стягненням з нього судового збору за розгляд касаційної скарги, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить постанову у цій частині скасувати і направити справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Ці вимоги мотивовані тим, що позивач не був ініціатором даного судового провадження, позов заявлено прокурором і апеляційний суд визнав, що прокурором не доведено підстав заявлення цього позову в інтересах позивача, спірні земельні ділянки обліковуються за відповідачем і за відсутності згоди останнього на вилучення земель з користування. Не вбачається за можливе.
Від прокурора отримано відзив у якому останній просить постанову апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Однак відзив прокурора не може бути прийнятий до розгляду разом із касаційною скаргою виходячи із наступного.
Відповідно до приписів статті 295 частини 2 Господарського процесуального кодексу України відзив на касаційну скаргу має містити, зокрема, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.
Згідно статті 297 цього Кодексу учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (ч.1). До заяви про приєднання до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази направлення заяви іншим учасникам справи (ч.3).
Отже оскільки даний відзив не містить обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, а за своєю суттю є приєднанням до касаційної скарги, однак до нього не додано документу про сплату судового збору, та оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить положень щодо надання строку для усунення недоліків стосовно приєднання до касаційної скарги, такий відзив залишається без розгляду.
Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин прийняту у справі постанову в межах касаційних вимог та доводів, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.
За приписами частини 1 статті 281 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.
Частина 1 пункт 4 підпункт "в" статті 282 названого Кодексу унормовує, що постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.