ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 922/2716/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Краснова Є. В., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - помічник судді Вилегжаніна М. В.,
за участю представників:
позивача - Саніна А. О.,
відповідача - Грєнкова І. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської міської ради
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 (судді: Барбашова С. В., Медуниця О. Є., Стойка О. В.) і рішення Господарського суду Харківської області від 13.09.2018 (суддя Прохоров С. А.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеленбуд-Сервіс"
до Харківської міської ради
про спонукання укласти договір,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Зеленбуд-Сервіс" (далі - ТОВ "Зеленбуд-Сервіс") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради про визнання за товариством права користування земельною ділянкою на умовах оренди, спонукання відповідача укласти договір оренди земельної ділянки та вважати укладеним договір оренди земельної ділянки у редакції проекту, викладеного позивачем (з урахуванням заяви про зміну і доповнення підстав позову, прийнятої судом).
1.2. Позовні вимоги із посиланням на положення статей 93, 123, 124, 152 Земельного кодексу України, статей 15, 16, 627, 628 Цивільного кодексу України, статей 20, 179, 187 Господарського кодексу України, статті 16 Закону України "Про оренду землі" та статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обґрунтовано тим, що ТОВ "Зеленбуд-Сервіс", яке є власником нерухомого майна, було виконано всі передбачені законом і встановлені Харківською міською радою вимоги для укладення договору оренди земельної ділянки, а Харківська міська рада у 2006 році прийняла рішення про надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у 2008 і 2009 роках - рішення про надання ТОВ "Зеленбуд-Сервіс" земельної ділянки площею 0,0414 га по вул . Сумській, 35 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі з літнім майданчиком. У подальшому сторони вчиняли дії щодо погодження умов оренди. Проте договір оренди укладено не було, що порушує права позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
1.3. Харківська міська рада просила застосувати до спірних правовідносин позовну давніть, наголошуючи, що про порушення його прав позивачеві було відомо з 21.02.2012 - дати погодження розрахунку розміру орендної плати, отже строк на подання позову сплив 21.02.2015.
1.4. Згідно з ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.10.2017 прийнято заяву Харківської міської ради про застосування до вимог позивача наслідків пропуску позовної давності, а також призначено у справі експертизу з питань землеустрою.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.09.2018, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2019, позов ТОВ "Зеленбуд-Сервіс" до Харківської міської ради задоволено частково. Визнано за ТОВ "Зеленбуд-Сервіс" право на користування на умовах оренди земельною ділянкою площею 0,0414 га по вул. Сумській, 35 (Шевченківський район) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі з літнім майданчиком (літ. "А-1"), кадастровий номер 6310136300:03:001:0095, визнано договір оренди земельної ділянки укладеним у редакції, викладеній у резолютивній частині рішення. У задоволенні позовних вимог про спонукання міської ради укласти з товариством договір оренди земельних ділянок у редакції, запропонованій позивачем, відмовлено.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили із того, що матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем Харківській міській раді всіх необхідних документів для укладення договору оренди землі у 2012 році та у 2017 році, у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок укласти договір, який Харківська міська рада не виконала, договір укладено не було, тому порушене право позивача на одержання спірної земельної ділянки в оренду підлягає захисту в судовому порядку.
Водночас, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про спонукання Харківської міської ради укласти із позивачем договір оренди земельної ділянки, суди дійшли висновку, що зазначені вимоги є взаємовиключними із вимогами про визнання договору оренди цієї земельної ділянки укладеним у запропонованій позивачем редакції.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не пропустив трирічного строку для звернення із позовними вимогами, у зв`язку з чим залишив без задоволення заяву відповідача про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску позовної давності. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для застосування положень частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України, за змістом якої перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, Харківська міська рада у касаційній скарзі просить рішення Господарського суду Харківської області від 13.09.2018 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 у справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Зеленбуд-Сервіс" повнівстю, акцентуючи на прийнятті судових рішень судами із порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.
3.2. Так, скаржник не погоджується з висновками судів про переривання позовної давності шляхом вчинення позивачем дій та акцентує, що позивачеві з 20.02.2012 (дня погодження розрахунку розміру орендної плати) було відомо про наявність підстав для оформлення договору оренди землі, отже перебіг строку на подання позову почався з 21.02.2012 і сплив 21.02.2015, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Харківська міська рада вважає неправомірним висновок судів про задоволення позову ТОВ "Зеленбуд-Сервіс" і визнання договору оренди землі укладеним за відсутності рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду.
Скаржник також просить звернути увагу на площу земельної ділянки право оренди на яку просить визнати позивач, - 0,0414 га, на той час як позивач є власником об`єктів нерухомого майна загальною площею 23,2 м2. Посилаючись на положення статті 120 Земельного кодексу України і статті 377 Цивільного кодексу України, Харківська міська рада акцентує, що площа земельної ділянки, наданої позивачеві на підставі оскаржуваних судових рішень, згідно з визнаним укладеним судами договором перевищує площу, на якій розташовано нерухоме майно, а суди не дослідили питання щодо розміру земельної ділянки, необхідної позивачеві для обслуговування нерухомого майна.
Крім того, Харківська міська рада наголошує, що згідно з ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.08.2017 задоволено заяву ТОВ "Зеленбуд-Сервіс" про забезпечення позову у цій справі. Проте у порушення положень пункту 6 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, ухвалюючи судове рішення по суті позовних вимог, суд не вирішив питання щодо заходів забезпечення позову.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Зеленбуд-Сервіс" просить відмовити у її задоволенні, а судові рішення у справі залишити без змін, акцентуючи на правомірності висновків судів про переривання у цьому випадку позовної давності вчиненням особою дій, оскільки 15.12.2017 відповідач повідомив товариству про складання та затвердження розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку, 20.12.2017 - про погодження цього розрахунку, а 10.01.2018 - про підготовку примірників договору оренди земельної ділянки та запросив представників товариства для погодження договору.
Стосовно тверджень Харківської міської ради про відсутність рішення органу місцевого самоврядування про надання ТОВ "Зеленбуд-Сервіс" земельної ділянки товариство наголосило, що право на укладення договору оренди земельної ділянки та отримання її у користування виникло на підставі рішень Харківської міської ради від 27.02.2008 № 35/08 і від 25.02.2009 № 20/09, ураховуючи факт повного виконання ТОВ "Зеленбуд-Сервіс" усіх вимог, потрібних для укладення договору оренди землі, подання всіх необхідних документів, що підтверджено листами Департаменту земельних відносин Харківської міської ради, між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із реалізацією у подальшому скасованих рішень Харківської міської ради.
При цьому згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду у справах № 521/17710/15-а, № 922/1107/18, на підставі рішення органу місцевого самоврядування ще до настання завершальної стадії (отримання державного акта, укладення договору тощо) виникають та існують правовідносини, пов`язані з реалізацією певних прав та охоронюваних законом інтересів. Вчинення особою дій, які свідчать про те, що особа розпочала реалізовувати своє право на підставі такого рішення органу місцевого самоврядування, унеможливлює скасування цього рішення.
Щодо посилань скаржника на визначення площі земельної ділянки ТОВ "Зеленбуд-Сервіс" зазначає, що саме рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 № 35/08 затверджено проект землеустрою відведення товариству земельної ділянки площею 0,0414 га для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі з літнім майданчиком, отже Харківська міська рада підтвердила розмір земельної ділянки, яку мало бути передано товариству у користування.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили такі обставини:
- 27.12.2006 рішенням 10 сесії Харківської міської ради 5 скликання № 228/06 "Про надання згоди на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" ТОВ "Зеленбуд-Сервіс" надано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівель і споруд орієнтовною площею 0,038 га по вул. Сумській, 35 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі з літнім майданчиком (пункт 30 додатку до рішення) (том 1, а. с. 23-24);
- 27.02.2008 рішенням № 35/08 Харківська міська рада затвердила ТОВ "Зеленбуд-Сервіс" проект відведення земельної ділянки та надала товариству в оренду строком до 01.02.2013 земельну ділянку площею 0,0414 га по вул. Сумській, 35 для експлуатації та обслуговування будівель з літнім майданчиком (пункт 19 додатку 1 до рішення) (том 1, а. с. 25-26);
- згідно з пунктом 34 додатку 2 до рішення Харківської міської ради від 25.02.2009 № 20/09 внесено зміни до пункту 19.1 додатку 1 рішення від 27.02.2008 № 35/08 щодо передачі земельної ділянки в оренду ТОВ "Зеленбуд-Сервіс" строком до 01.02.2034 (том 1, а. с. 28-29);
4.3. Звертаючись із позовом до суду, ТОВ "Зеленбуд-Сервіс" наголошує, що на підставі рішень Харківської міської ради від 27.02.2008 № 35/08 і від 25.02.2009 № 20/09, які прийнято відповідачем згідно з положеннями статей 12, 92, 93, 120, 124, 125, 141, 186 Земельного кодексу України та статей 25, 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", у товариства виникло право на укладення договору та отримання земельної ділянки площею 0,0414 га по вул. Сумській, 35 для експлуатації та обслуговування будівель з літнім майданчиком, належним позивачеві на праві власності, в оренду.
Крім того, обґрунтовуючи свої вимоги, ТОВ "Зеленбуд-Сервіс" також наголосило, що сторони у справі протягом тривалого часу вчиняли дії, спрямовані на виконання рішення Харківської міської ради від 27.02.2008 № 35/08 (зі змінами), а саме надання витребуваних Харківською міською радою документів і підписання товариством запропонованого Харківською міською радою проекту договору оренди землі. Однак оскільки відповідач проект договору не підписав, що свідчить про ухилення Харківської міської ради від виконання власних рішень, товариство звернулося до суду з відповідним позовом.
4.4. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, наведена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
З огляду на викладені законодавчі норми завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно зважати і на його ефективність з точки зору положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що ця норма гарантує наявність на національному рівні ефективних правових засобів для реалізації прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згідно із зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом пунктів "а", "д" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав або застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
4.5. Суди попередніх інстанцій установили, що ТОВ "Зеленбуд-Сервіс" на праві приватної власності належить нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці по вул. Сумській, 35 (договір купівлі-продажу нерухомого майна від 10.04.2006 (том 1, а. с. 33-35) .
4.6. За змістом статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу майна від 10.04.2006) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.
Статтею 377 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення у позивача права власності на нерухоме майно) також передбачено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Отже, зазначеними нормами передбачено право власника нерухомого майна на отримання земельної ділянки, зокрема у користування, розташованої під нерухомим майном необхідної для його обслуговування.