П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 818/1854/17
Провадження № 11-1530апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2017 року (суддя Соколов В. М.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року (судді Бондар В. О., Калитка О. М., Кононенко З. О.) у справі № 818/1854/17 за позовом ОСОБА_1 до начальника Лебединського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі - Лебединське ВП ГУНП в Сумській області) Цурікова Олега Миколайовича про визнання бездіяльності неправомірною, зобов`язання вчинити дії та
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2017року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до начальника Лебединського ВП ГУНП в Сумській області Цурікова О . М., у якому просив:
- визнати неправомірною бездіяльність відповідача, що полягає у ненаданні відповіді на питання 2, 3, 4 заяви позивача від 26 жовтня 2017 року № 528 і невиконанні законних вимог заявника, викладених у пункті 5 цієї заяви, а саме: незалучення позивача до перевірки, позбавлення його права брати участь у перевірці поданої заяви та бути присутнім при її розгляді;
- зобов`язати відповідача надати відповідь на питання 2, 4 заяви позивача від 26 жовтня 2017 року № 528.
Сумський окружний адміністративний суд ухвалою від 01 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року, відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі.
Не погодившись з указаними судовими рішеннями, ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, подав касаційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що питання 2, 3, 4, 5 його заяви містять вимоги, не пов`язані з повідомленням про злочин, які сформульовані так, що виключають можливість їх розгляду в порядку Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України). Позивач також вказав, що цей позов поданий у зв`язку з ненаданням відповідачем інформації на питання 2, 4 та невиконанням вимог, викладених у пунктах 3, 5 його заяви від 26 жовтня 2017 року № 528. З огляду на це скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що він оскаржує бездіяльність відповідача з причини невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомостей про злочин. У зв`язку з викладеним позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12 березня 2018 року відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1, а ухвалою від 17 грудня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме у зв`язку з оскарженням учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 22 січня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників згідно з пунктом 3 частини першої статті 345 КАС України.
На час розгляду справи відповідач відзиву на касаційну скаргу не надіслав.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення.
Суди попередніх інстанцій установили, що 26 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Лебединського ВП ГУНП в Сумській області Цурікова О. М. із заявою № 528, у якій повідомив про крадіжку з проникненням до приватного господарства та просив:
1) внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення за статтями 162 та 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України) по факту незаконного проникнення до приватного володіння з метою таємного викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб;
2) якщо слідчий або інші працівники Лебединського ВП ГУНП в Сумській області писатимуть рапорти чи висновки, в яких стверджуватимуть про відсутність у заяві ознак кримінального правопорушення, - детально мотивувати своє рішення: назвати докази і повідомити обставини, на підставі яких працівники поліції дійшли такого висновку; вказати статтю закону, яка дає право слідчому робити такі висновки без проведення слідчих дій в досудовому розслідуванні; назвати докази і зазначити обставини, на підставі яких слідчий дійшов такого висновку, та спростувати факти, викладені в його заяві; описати процес здійснення слідчим оцінки обґрунтованості заяви з повідомленнями про кримінальне правопорушення;
3) до внесення відомостей в ЄРДР заборонити проводити будь-які інші дії, пов`язані з його зверненням, у тому числі робити перевірки, збирати докази чи опитувати осіб;
4) якщо до внесення зазначених відомостей в ЄРДР буде проведена будь-яка перевірка з цього приводу, - назвати осіб, які ініціювали та виконали цю перевірку, а також вказати закони, якими керувалися ці особи при проведенні перевірки;
5) якщо Лебединське ВП ГУНП в Сумській області все ж таки буде проводити перевірку без внесення відомостей до ЄРДР, - залучити його до цієї перевірки.
За результатами розгляду вказаної заяви листом від 09 листопада 2017 року № К-199/15329 начальник Лебединського ВП ГУНП в Сумській області Цуріков О. М. повідомив позивача про відсутність ознак кримінальних правопорушень.
Вважаючи таку відповідь відповідача неналежною, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із цим позовом.
Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, окружний адміністративний суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, керувався тим, що правовідносини щодо розгляду заяв про вчинення кримінального правопорушення (якою є заява позивача від 26 жовтня 2017 року № 528) за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Таким чином, спір, що виник між сторонами, підлягає розгляду в порядку, передбаченому КПК України, оскільки захист прав заявника, з урахуванням обов`язковості дотримання вимог частини третьої статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції), вимагав би від адміністративного суду, до якого надійшов такий позов, перевіряти та надавати оцінку дотримання відповідачем приписів, встановлених КПК України, однак адміністративний суд не має повноважень на здійснення такої перевірки та відновлення порушених у рамках кримінального процесу прав заявника. Той факт, що позивач вважає свою заяву в частині такою, що подана в порядку Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР), не змінює її суті, а саме того, що вона в цілому є заявою про кримінальне правопорушення, а отже повинна розглядатися за правилами КПК України.
Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими ці висновки судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
За правилами пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначаєорган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 цього Кодексу).