ПОСТАНОВА
Іменем України
15 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 809/2822/14
Провадження № 11-1036апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Держкомзему в Рожнятівському районі Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИЛА:
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 4 травня 2011 року наказом заступника начальника Управління Держкомзему в Рожнятівському районі Івано-Франківської області № 4-К (далі - наказ про звільнення) ОСОБА_1 звільнено із посади спеціаліста 1 категорії відділу землеустрою, моніторингу, охорони та ринку земель за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) у зв`язку із скороченням штату та зміною структури.
Справа судами розглядалася неодноразово.
За наслідками розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 щодо незаконності її звільнення Івано-Франківський окружний адміністративний суд 25 вересня 2014 року прийняв постанову, якою в задоволенні позову відмовив.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 2 грудня 2014 року вказане рішення окружного суду залишив без змін.
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд судового рішення у цій справі за нововиявленими обставинами.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 11 липня 2016 року заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задовольнив. Суд скасував постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року у справі №809/2822/14 та прийняв нову постанову, якою позов задовольни частково: наказ про звільнення скасував та поновив ОСОБА_1 на роботі. Крім того, суд постановив стягнути з відділу Держгеокадастру у Рожнятівському районі Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 5 травня 2011 року по 5 травня 2012 року в розмірі 20 430,45 грн (двадцять тисяч чотириста тридцять гривень сорок п`ять копійок). У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Задовольняючи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив із того, що профспілковий комітет Управління Держкомзему у Рожнятівському районі Івано-Франківської області не був належним чином легалізований у відповідності до вимог статті 16 Закону України від 15 вересня 1999 року № 1045-ХІV "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (далі - Закон № 1045-ХІV). При цьому позивач була членом іншого профспілкового органу, який був належним чином легалізований, - профспілкового комітету працівників відділу земельних ресурсів і сплачувала членські внески на розрахункові рахунки саме цього профспілкового органу. Такі факти свідчать про відсутність згоди профспілкового органу на звільнення позивача.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 6 жовтня 2016 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2016 року скасував. Заяву ОСОБА_1 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року залишив без задоволення.
Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції зазначив про таке.
Постанова суду першої інстанції від 11 липня 2016 року про задоволення заяви позивача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами ґрунтується на тому, що профспілковий комітет Управління Держкомзему у Рожнятівському районі Івано-Франківської області не був належним чином легалізований відповідно до вимог статті 16 Закону № 1045-ХІV. При цьому ОСОБА_1 була членом іншого профспілкового органу, що свідчать про відсутність згоди профспілкового органу на звільнення позивача.
Однак, за висновком суду апеляційної інстанції, це могло бути відомо позивачу на час розгляду справи, будь-яких об`єктивних перешкод у встановленні вказаних фактів не існувало.
Також апеляційний суд дійшов висновку, що Івано-Франківський окружний адміністративний суд, приймаючи постанову від 11 липня 2016 року, дав нову оцінку доказам, які вже були належним чином досліджені та проаналізовані в ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо помилки в назві первинної профспілкової організації, яка давала згоду на звільнення позивача, проте належного обґрунтування такого свого висновку не навів.
Разом з тим, враховуючи відсутність, крім профспілкового комітету працівників відділу земельних ресурсів, іншого легалізованого профспілкового органу за місцем роботи позивача, а також те, що, як вбачається з матеріалів справи, рішення про надання згоди на звільнення позивача приймалося профспілковим органом, до складу якого входили члени профспілкового комітету працівників відділу земельних ресурсів, тому колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду вважає, що підстав для висновку про відсутність такої згоди немає.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 жовтня 2016 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2016 року.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Не погодившись із таким рішенням суду касаційної інстанції, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2016 року з підстав, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року.
Підставою для звернення із цією заявою ОСОБА_1 зазначила неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а також невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції, викладеному у постановах Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, на підтвердження чого додала копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 вересня 2015 року (справа № 6-9225св15), 22 травня 2013 року (справа № 6-1388св13), 15 липня 2015 року (справа № 6-8309св15), 14 грудня 2011 року (справа № 6-4799св11), ухвал Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2014 року (справа № К/9991/48397/12), 6 серпня 2014 року (справа № К/9991/4002/12) та постанов Верховного Суду України від 1 липня 2015 року (справа № 6-119цс15), 23 квітня 2014 року (справа № 6-30цс14), 21 березня 2012 року (справа № 6-4цс12).
Заявник просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2016 року скасувати, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2016 року залишити в силі.
Верховний Суд України ухвалою від 23 cічня 2017 року відкрив провадження в цій справі та витребував справу з Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС викладено в новій редакції.
Підпунктом 1 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС (у редакції Закону № 2147-VIII) установлено, що заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.