П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 815/1546/16
Провадження № 11-1539апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року (суддя Андрухів В. В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року (судді Шевчук О. А., Зуєва Л. Є., Федусик А. Г.) у справі № 815/1546/16 за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни (далі - Нотаріус), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-колект" (далі - ТОВ "Кей-колект"), ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання дій неправомірними й скасування рішення та
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Нотаріуса, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила:
- визнати неправомірними дії Нотаріуса щодо реєстрації за ТОВ "Кей-колект" права власності на квартиру загальною площею 68 кв. м, житловою площею 53,8 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира);
- скасувати рішення Нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 листопада 2015 року, індексний номер 26437448, про реєстрацію за ТОВ "Кей-колект" права власності на спірну квартиру.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 06 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року, заяву ТОВ "Кей-колект" задовольнив: закрив провадження в адміністративній справі з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України(у редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваних судових рішень; далі - КАС України), роз`яснивши позивачу, що цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 зазначила, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що спірні правовідносини між позивачем і Нотаріусом не є публічно-правовими, оскільки відповідач у справі як державний реєстратор є суб`єктом владних повноважень, а предметом оскарження є його дії та рішення, відтак цей спір має вирішуватися судами саме за правилами адміністративного судочинства.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 01 листопада 2016 року відкрив касаційне провадження в цій справі.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції цього Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20 грудня 2018 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв`язку з оскарженням учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 21 січня 2019 року прийняла та призначила справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи згідно з пунктом 3 частини першої статті 345 КАС України.
На час розгляду справи відповідач і третя особа відзивів (заперечень) на касаційну скаргу не подали.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Суди попередніх інстанцій установили, що 22 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк" (далі - Банк), укладено договір про надання споживчого кредиту № 11102556000.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором того ж дня між Банком і ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого іпотекодавці ( ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ) передали в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме спірну квартиру.
13 лютого 2012 року Банк і ТОВ "Кей-колект" уклали договір факторингу № 2 та договір про передачу прав за іпотечними договорами, за якими відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 11102556000 і договором іпотеки.
За заявою ТОВ "Кей-колект" відповідач прийняв рішення від 24 листопада 2015 року, індексний номер 26437448, про реєстрацію за ТОВ "Кей-колект" права власності на спірну квартиру.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25 березня 2016 року № 55958385 Нотаріус 24 листопада 2015 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вніс запис про право власності за ТОВ "Кей-колект" на об`єкт нерухомого майна - спірну квартиру, індексний номер 26437448.
Не погодившись із такими діями та рішенням відповідача, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.
Закриваючи провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, керувався тим, що спір між сторонами у справі не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими вказані висновки судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.