П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 821/2615/14
Провадження № 11-1538апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Гідромонтаж" (далі - АТЗТ "Гідромонтаж") на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року (суддя Василяка Д. К.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року (судді Танасогло Т. М., Бойко А. В., Яковлєв О. В.) у справі № 821/2615/14 за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нова Каховка Херсонської області (далі - відділення Фонду; Фонд відповідно) до АТЗТ "Гідромонтаж" про стягнення капіталізованих платежів та
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2014 року відділення Фонду звернулося до суду з позовом до АТЗТ "Гідромонтаж" про стягнення капіталізованих платежів у сумі 403 тис. 828 грн 94 коп.
На обґрунтування позову відділення Фонду зазначило, що ОСОБА_1 під час виконання трудових обов`язків в АТЗТ "Гідромонтаж" було заподіяно шкоду здоров`ю, у зв`язку із чим він отримує у відділенні Фонду страхові виплати. 26 березня 2014 року до відділення Фонду надійшло повідомлення щодо проведення реєстраційної дії відносно АТЗТ "Гідромонтаж", а саме внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про рішення засновників АТЗТ "Гідромонтаж" щодо припинення вказаної юридичної особи в результаті ліквідації та створення ліквідаційної комісії. 26 травня 2014 року відділення Фонду направило на адресу АТЗТ "Гідромонтаж" заяву про визнання кредиторських вимог у сумі 403 тис. 828 грн 94 коп., однак протягом одного місяця відповіді про визнання кредиторських вимог позивач не отримав. На думку позивача, капіталізовані платежі у вказаній сумі підлягають стягненню з відповідача.
Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 10 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року, позов задовольнив.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, АТЗТ "Гідромонтаж"подало касаційну скаргу, в якій зазначило, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. На думку скаржника, суди не врахували, що постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року у справі 821/86/13-а, яка набрала законної сили, встановлено, що відповідач не є правонаступником Південноукраїнського монтажного управління тресту "Гідромонтаж", на якому 20 травня 1976 року стався нещасний випадок з працівником ОСОБА_1 Крім того, цей спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки віднесений до виключної підсудності відповідного господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство АТЗТ "Гідромонтаж". На підставі викладеного скаржник просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до Херсонського окружного адміністративного суду.
У запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу відділення Фонду зазначило, що суди першої та апеляційної інстанцій надали правильну правову оцінку обставинам справи та правильно застосували норми матеріального й процесуального права. Позивач як учасник адміністративного процесу, який заперечує обставину, що відповідач не є правонаступником Південноукраїнського монтажного управління тресту "Гідромонтаж" в частині виконання зобов`язань перед працівником, що отримав виробничу травму, подав до суду належні та допустимі докази, які були правильно оцінені судами попередніх інстанцій. Крім того, порушення підвідомчості та виключної підсудності, на яких наголошує скаржник, не відповідають дійсності, оскільки відділення Фонду звернулося до суду як суб`єкт владних повноважень, за яким Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закріплено повноваження щодо контролю за повнотою та своєчасністю сплати страхувальником до бюджету коштів.У зв`язку з викладеним відділення Фонду просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 квітня 2015 року відкрив касаційне провадження в цій справі.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2018 року вказану касаційну скаргу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19 грудня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв`язку з оскарженням учасником справи судових рішень з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 22 січня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників з огляду на практику Європейського суду з прав людини щодо доцільності розгляду справи на основі письмових доказів у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини", заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії", заява № 64336/01).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, наведені в касаційній скарзі та запереченнях (відзиві) на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.
Суди попередніх інстанцій установили, що АТЗТ "Гідромонтаж" як роботодавець є страхувальником своїх працівників від нещасних випадків на виробництві та як платник страхових внесків зареєстрований у Фонді.
Під час роботи в Південноукраїнському монтажному управлінні треста "Гідромонтаж" з ОСОБА_1 стався нещасний випадок, у зв`язку із чим він отримує у відділенні Фондустрахові виплати.
Ураховуючи рішення власника про припинення АТЗТ "Гідромонтаж", позивач з метою стягнення з відповідача суми капіталізованих платежів звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги відділення Фонду, Херсонський окружний адміністративний суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, керувався тим, що у АТЗТ "Гідромонтаж" наявний обов`язок сплатити на рахунок позивача капіталізовані платежі в сумі 403 тис. 828 грн 94 коп., який відповідачем не виконано.
Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 3 КАС України(тут і далі - у редакції, чинній на час постановлення судами попередніх інстанцій рішень) справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).