П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 451/1266/16-а
Провадження № 11-1350апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Оглядівської сільської ради Радехівського району Львівської області (далі - Оглядівська сільрада), голови Оглядівської сільради Шарко Марії Андріївни, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Родючий Лан" (далі - Товариство), про визнання недійсним рішення, визнання відсутності компетенції (повноважень) органу місцевого самоврядування та визнання протиправними дій посадової особи цього органу
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали Радехівського районного суду Львівської області від 26 жовтня 2016 року (суддя Мулявка О. В.) та Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року (судді Довгополов О. М., Гудим Л. Я., Святецький В. В.),
УСТАНОВИЛА:
25 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила:
визнати недійсним та скасувати рішення V сесії VII скликання Оглядівської сільради від 14 квітня 2016 року № 48 "Про надання дозволу на використання неуспадкованих земель за цільовим призначенням";
визнати відсутність в Оглядівської сільради при ухваленні зазначеного рішення компетенції передавати в користування будь-яким особам земельні ділянки, на які у встановленому законом порядку не зареєстровано право комунальної власності;
визнати протиправними дії голови Оглядівської сільради Шарко М. А. щодо допуску до порядку денного сесії сільської ради, на якій було прийнято згадане рішення, пропозиції (питання порядку денного) щодо передання в користування Товариству земельних ділянок, які не є комунальною власністю.
Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1 послалася на те, що передана згідно з оскаржуваним рішенням у користування Товариства земельна ділянка належала на праві приватної власності її чоловіку, до смерті якого вона постійно проживала разом з ним та є його єдиною спадкоємницею, отже, відповідно до частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України позивач фактично прийняла спадщину після смерті чоловіка, в тому числі й зазначену земельну ділянку. А тому, на переконання ОСОБА_1, оскаржуваним рішенням та діями відповідачів порушено її право власності на цю ділянку.
У ході розгляду справи суди встановили, що ОСОБА_1 зареєстрована і проживала на АДРЕСА_1 разом зїї чоловіком ОСОБА_1 до дня його смерті.
Рішенням Оглядівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 14 квітня 2016 року № 48 "Про надання дозволу на використання неуспадкованих земель за цільовим призначенням" було вирішено передати в користування Товариству неуспадковані земельні ділянки за цільовим призначенням до отримання їх власниками державних актів, серед яких і земельну ділянку загальною площею 1,6719 га, розташовану на території Оглядівської сільської ради, яка згідно з державним актом серії НОМЕР_1, виданим Радехівською районною радою народних депутатів Львівської області 16 березня 2000 року, належала на праві приватної власності ОСОБА_1 (чоловікові позивача), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначеним рішенням також зобов`язано директора Товариства заключити з Оглядівською сільрадою договір оренди на неуспадковані землі за цільовим призначенням.
Радехівський районний суд Львівської області ухвалою від 26 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 на підставі чинного на той час пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки таку заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Зазначені судові рішення мотивовані тим, що спори, які виникають із земельних правовідносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб`єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваних ухвал, далі - ЦПК) розглядаються в порядку цивільного судочинства.
ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати постановлені цими судами ухвали щодо відмови у відкритті провадження у справі та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Скаргу мотивовано тим, що спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, належать до компетенції адміністративних судів. Скаржник посилається на Рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі № 1-6/2010, яким роз`яснено, що при вирішенні питань розпорядження землями територіальних громад, зокрема, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб`єкти владних повноважень, а тому згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 17 КАС (у відповідній редакції) до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідачі та третя особа заперечень на касаційну скаргу на подали.
Дослідивши в межах, визначених частиною першою статті 341 КАС (у редакції, чинній на час здійснення касаційного перегляду), наведені в касаційній скарзі доводи щодо порушення судами правил предметної юрисдикції, заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ЦК у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб`єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 16 ЦК до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої зазначеної статті).
Статтею 6 КАС (у редакції, чинній на час подання позову) встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Стаття 2 КАС (у зазначеній редакції) завданням адміністративного судочинства визначала захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.