Постанова
Іменем України
23 травня 2019 р.
м. Київ
Справа №524/2464/15-к
Провадження № 51-9289км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Могильного О. П.,
суддів: Марчука О. П., Наставного В. В.,
секретаря
судового засідання Анзійчук Ю.В.,
за участю:
прокурора Гаврилюка С. М.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Уварова А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Уварова А. О . на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 березня 2017 року та вирок Апеляційного суду Полтавської області від 16 липня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015170090000323 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 березня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Вирішено питання щодо цивільного позову, процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 25 січня 2015 року, приблизно о 21.30 год., перебуваючи на кухні за адресою: АДРЕСА_2 . Під час тривалої розмови з потерпілою ОСОБА_3 між ними на ґрунті ревнощів з боку обвинуваченого виникла сварка, під час якої ОСОБА_1, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажаючи, але свідомо припускаючи їх настання, тобто діючи з непрямим (неконкретизованим) злочинним умислом, направленим на нанесення ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень, з мотивів ревнощів, та відмови потерпілої відновити стосунки, взяв зі столу кухонний ніж та завдав ним потерпілій не менше семи ударів по шиї, в черевну порожнину та лівої кисті, чим заподіяв останній тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя.Почувши крики сусідів про виклик міліції, обвинувачений самостійно припинив злочинні дії та покинув приміщення будинку за вказаною адресою.
Перекваліфіковуючи дії ОСОБА_1 з ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст. 121 КК України, суд першої інстанції у вироку послався на те, що стороною обвинувачення залишено поза увагою положення ч.1 ст.15 КК України, згідно яких замах на вбивство може бути вчинений лише за наявності прямого умислу на позбавлення життя потерпілого, тобто коли особа усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає суспільно-небезпечні наслідки і головне бажає їх настання. Докази у кримінальному провадженні не містять даних, які б свідчили про умисел ОСОБА_1 вчинити вбивство ОСОБА_3, а сама лише локалізація тяжких тілесних ушкоджень та спосіб їх нанесення не свідчать про умисел обвинуваченого на позбавлення життя потерпілої.
Апеляційним судом Полтавської області вирок місцевого суду в частині його засудження за ч. 1 ст. 121 КК України скасовано і постановлено свій вирок від 16 липня 2018 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Уваров А.О. порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 і призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вказує на те, що дані рішення є незаконними, необґрунтованими і винесені з порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, про те, що були допущені порушення в судах першої та апеляційної інстанцій. Крім того, вказує на неправильну оцінку доказів судами першої та апеляційної інстанцій, у зв`язку з чим дії ОСОБА_1 неправильно кваліфіковано. Зазначає про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які є безумовною підставою для скасування судових рішень, а саме вказує на те, що суд першої інстанції в порушення вимог ч. 2 ст. 352 КПК України не привів до присяги свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 Крім того, зазначає про те, що технічний запис судового засідання від 10 серпня 2015 року пошкоджений і не може бути прослуханий, що відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Також вказує на те, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог ч. 3 ст. 404 КПК України безпосередньо не дослідив докази, які просив дослідити прокурор у своїй апеляційній скарзі.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник Уваров А.О. та його підзахисний наполягали на задоволенні касаційної скарги, стверджуючи про незаконність судових рішень щодо ОСОБА_1
Прокурор Гаврилюк С.М. висловив доводи, заперечуючи проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.