Постанова
іменем України
23 травня 2019 р.
м. Київ
справа №414/876/17
провадження № 51-8220км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Ємця О. П.,
суддів: Кравченка С. І., Білик Н. В.,
секретаря судового засідання Гапона В. О.,
за участю:
прокурора Піх Ю. Г.,
засудженого ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Толокольнікова С.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Луганської області від 19 липня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017130460000410 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця Республіки Таджикистан, жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кремінського районного суду Луганської області від 20 листопада 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, з покладенням на нього певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 07 травня 2017 року о 20.00 год., маючи умисел на заволодіння чужим майном, повторно, біля подвір`я АДРЕСА_2 незаконно заволодів мотоциклом "Мінськ", вартістю 4 850 грн., який належав потерпілому ОСОБА_2
За апеляцією прокурора Апеляційним судом Луганської області вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий вирок від 19 липня 2018 року. Цим вироком ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 289 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю. На підставі ч. 2 ст. 72 КК України у строк відбування покарання ОСОБА_1 зараховано строк його попереднього ув`язнення з 21 серпня по 20 листопада 2017 року включно та з 05 червня по 19 липня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. У решті вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх доводів зазначає, що апеляційний суд, скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, належним чином не врахував стан здоров`я засудженого, який потребує лікування й призначив суворе покарання. Окрім того, вважає, що судом безпідставно призначено додатковий вид покарання у виді конфіскації майна, оскільки, на думку сторони захисту, злочин вчинено не з корисливих мотивів.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 підтримав подану скаргу.
Прокурор Піх Ю. Г. вважала, що касаційна скарга є необґрунтованою та просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 289 КК України, в касаційній скарзі засудженого не оспорюється.
Що стосується доводів касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, то вони не заслуговують на увагу.
Так, визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави і суспільства.
Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.
На думку колегії суддів, вирішення судом апеляційної інстанції питання про призначення ОСОБА_1 покарання ґрунтується саме на наведених вимогах закону.
Апеляційний суд, переглядаючи дане кримінальне провадження за апеляцією прокурора щодо правильності призначення покарання та застосування положень ст. 75 КК України, задовольнивши апеляцію частково, обґрунтовано зазначив у вироку, що суд першої інстанції належним чином не врахував ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення та дані про особу винного при обґрунтуванні свого висновку щодо можливості звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 289 КК України, колегія суддів врахувала, що вчинене кримінальне правопорушення відповідно до вимог ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких, а також дані про особу винного, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, на шлях виправлення не став та через 2 місяці після звільнення скоїв новий злочин, обтяжуючою покарання обставиною визнано рецидив злочинів.
Із урахуванням зазначених даних у їх сукупності, а також пом`якшуючих покарання обставин, на які сторона захисту посилається у своїй касаційній скарзі, апеляційний суд призначив ОСОБА_1 покарання відповідно до вимог закону, і воно за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, із наведенням у вироку відповідних мотивів а також обґрунтовано визнав неможливим звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.