Постанова
Іменем України
22 травня 2019 року
місто Київ
справа № 204/550/15-ц
провадження № 61-11009св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2015 року у складі судді Дубіжанської Т. О. та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2016 року у складі колегії суддів: Бараннік О. П., Посунся Н. Є., Лисичної Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"
(далі - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", банк) у лютому 2015 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 09 червня 2008 року № DNHDAN101249918 у сумі 43 715, 38 дол. США та судові витрати у справі.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що 09 червня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № DNHDAN101249918, згідно з умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 33 655, 29 дол. США на термін до 08 червня 2015 року. Всупереч зазначеним положенням закону та умовам договору відповідач зобов`язання за зазначеним договором належним чином не виконав. У зв`язку із наведеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 28 жовтня 2014 року мав заборгованість перед банком у розмірі 66 392, 00 дол. США, яка складається із: заборгованість за кредитом у розмірі 16 639, 82 дол. США, заборгованість за процентам за користування кредитом у розмірі 10 734, 47 дол. США, заборгованість за комісією за користування кредитом у розмірі 4 139, 16 дол. США, пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у розмірі 34 878, 35 дол. США. Від цієї суми заборгованості віднято суму у розмірі 24 776, 69 дол. США, яку стягнуто за рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 червня 2011 року, різниця становить 41 615, 31 дол. США, а також штрафи відповідно до договору: штраф (фіксована частина) у розмірі 19, 31 дол. США, штраф (процентна складова) у розмірі 2 080, 77 дол. США. Таким чином, загальна заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 43 715, 38 дол. США.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відзив на позов не надходив.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2015 року у задоволенні позову ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що відсутні докази виконання чи невиконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 червня 2011 року про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 на користь банку, а також, що виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті суперечить чинному законодавству.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" задоволено частково. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2015 року змінено з мотивів обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК".
Рішення апеляційного суду обґрунтовувалось тим, що заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 червня 2011 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" стягнута заборгованість за тим самим договором від 09 червня 2008 року № DNHDAN101249918 у розмірі 197 222, 48 грн, яке не виконано. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання і не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, але з відповідним позовом банк не звертався до суду, на що суд першої інстанції не звернув належної уваги.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у жовтні 2016 року із застосуванням засобів поштового зв`язку, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" просило скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2015 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2016 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заявник зазначає, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.
Іншим доводом касаційної скарги є те, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у сторін кредитного договору.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у лютому 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України 2004 року, відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржувані судові рішення в цілому відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним статтею 213 ЦПК України 2004 року, а отже касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.