Постанова
Іменем України
22 травня 2019 року
м. Київ
справа № 644/2603/16-ц
провадження № 61-13386св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: територіальна громада в особі Харківської міської ради, ОСОБА_2,
треті особи: державний нотаріус Першої Харківської нотаріальної контори Грошева Ольга Юріївна, ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2017 року у складі судді: Ізмайлова І. К., та постанову апеляційного суду Харківської області від 23 січня 2018 року у складі колегії суддів: Бровченко І. О., Бурлаки І. В., Кружиліної О. А.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до територіальної громади в особі Харківської міської ради, ОСОБА_2, третя особи: державний нотаріус Першої Харківської нотаріальної контори Грошева О. Ю., ОСОБА_3, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 16 лютого 2015 року матір позивача - ОСОБА_5 склала на його ім`я заповіт щодо усього свого майна.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, і після її смерті залишилась квартира АДРЕСА_1 . Спірна квартира придбана ОСОБА_5 12 грудня 2001 року за договором купівлі-продажу.
27 серпня 2015 року позивач подав заяву про прийняття спадщини за заповітом до Першої Харківської державної нотаріальної контори, однак, нотаріус йому в цьому відмовив внаслідок відсутності відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_5 .
Позивач зазначав, що 10 травня 2012 року за договором дарування право власності на квартиру перейшло до ОСОБА_3 і 27 січня 2015 року зареєстровано за нею. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 травня 2015 року договір дарування від 10 травня 2012 року визнано недійсним. Через хворобливий стан та короткий проміжок часу, ОСОБА_5 не встигла зареєструвати своє право власності на вказану квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
ОСОБА_1 просив визнати право власності за ним в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2017 року, з урахуванням ухвали суду від 12 березня 2018 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час смерті ОСОБА_5 хоча і не зареєструвала своє право, однак на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 травня 2015 року,яке набуло чинності, була власником спірної квартири АДРЕСА_1, а позивач у встановлений шестимісячний строк звернувся з заявою про прийняття спадщини на підставі заповіту. Зміна права власності на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, вчиненого на підставі недійсного правочину, відповідно до частини другої статті 215 ЦК України є нікчемним правочином який не породжує правових наслідків для позивача ОСОБА_1
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Харківської області від 23 січня 2018 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2017 року змінено. Виключено з мотивувальної частини рішення суду посилання про нікчемність договору про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до вимог частини другої статті 215 ЦК України. У іншій частині рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2017 року залишено без змін.
При зміні рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зробив висновок, що надаючи оцінку договору про задоволення вимог іпотекодержателя, суд першої інстанції помилково послався, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до частини другої статті 215 ЦК України є нікчемним. Визнання договору про задоволення вимог іпотекодержателя не було предметом розгляду і з відповідними вимогами ОСОБА_1 не звертався.
У іншій частині апеляційний суд вважав рішення суду першої інстанції обґрунтованим та ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. З моменту набрання чинності рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2017 року - 17 червня 2015 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 на підставі рішення суду не зареєструвала права власності на квартиру, однак на підставі частини першої статті 14 ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2018 року) судові рішення є обов`язковими до виконання. Окрім цього, достовірно знаючи, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 травня 2015 року визнано договір дарування квартири АДРЕСА_1 недійсним та в провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності на спірну квартиру, 20 березня 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передала, а ОСОБА_2 набув право власності на спірну квартиру.
Аргументи учасників справи
У лютому 2018 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 23 січня 2018 року,уякій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині, у якій рішення суду першої інстанції залишено без змін, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що на момент ухвалення оскаржених рішень спірна квартира належала ОСОБА_2 на праві власності на підставі нотаріально посвідченого договору про задоволення вимог іпотекодержателя. За наявності вимог про визнання за позивачем права власності на спірну квартиру в порядку спадкування, рішеннями було відібрано у ОСОБА_2 право власності на цю квартиру, не зважаючи на чинний договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким встановлено це право.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2018 року справа призначена до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5
ОСОБА_5 належала квартира № АДРЕСА_1 .
10 травня 2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договір дарування квартири, посвідчений державним нотаріусом Першої Харківського державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 5-1284, згідно з яким ОСОБА_5 безплатно передала в дар, а ОСОБА_3 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1, яка складається з однієї житлової кімнати, житловою площею 16,6 кв. м, загальною площею 40,0 кв м.
16 лютого 2015 року ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чудовською М. С. в реєстрі № 430, за яким спадкодавець заповідала все своє майно, де б таке не знаходилось та з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті та на що за законом вона матиме право ОСОБА_1
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 травня 2015 року у справі № 644/459/15-ц, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 17 червня 2015 року, позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_2, про визнання договору дарування недійсним задоволено. Визнано договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 від 10 травня 2012 року, посвідчений державним нотаріусом Першої Харківської нотаріальної контори за № 5-1284 недійсним.
З часу набрання чинності рішення суду з 17 червня 2015 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 не зареєструвала права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 у встановлений законом шестимісячний строк звернувся з заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_5 і заяв про відмову від спадщини не подавав.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04 лютого 2016 року державним нотаріусом Першої Харківської нотаріальної контори Грошевою О. Ю. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва на спадщину за заповітом після матері ОСОБА_5 у зв`язку із відсутністю державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_5