Постанова
Іменем України
22 травня 2019 року
м. Київ
справа № 761/37406/17
провадження № 61-5455св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя - доповідач), Коротуна В. М., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 листопада 2018 року у складі судді Піхур О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та просила вселити її у квартиру АДРЕСА_1 .
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що у 1968 році родина позивача придбала квартиру АДРЕСА_1 , в якій вона безперервно проживала та була зареєстрована.
30 серпня 2016 року відповідачі, які проживають у квартирі АДРЕСА_2 внаслідок конфлікту, вигнали позивача з дому та чинять їй перешкоди у користуванні спірною квартирою, яка є її єдиним житлом.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Вселено ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач з 1968 року зареєстрована у спірній квартирі, факт користування нею до 2004 року встановлений рішеннями судів, проте відповідачі безпідставно чинять позивачу перешкоди у подальшому здійсненні нею цього права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2019 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року скасувати та направити справу на новий розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами ухвалені рішення, які стосуються прав та інтересів співвласника спірної квартири ОСОБА_5, яка не була залучена до участі у справі.
Позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані рішення не відповідають.
Між сторонами виник спір з приводу користування квартирою АДРЕСА_1 .
Суди встановили, що позивач проживає у спірній квартирі та з 03 липня 1968 року зареєстрована у ній.
Ѕ частина будинку належала ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За життя остання склала заповіт, яким заповіла ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в рівних долях належну їй Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_2 з правом користування ОСОБА_5 кімнатами розміром 19, 6 кв.м. та 18, 9 кв.м. на другому поверсі будинку та правом користування ОСОБА_7 кімнатами розміром 19, 3 кв.м. та 18, 5 кв.м. на першому поверсі будинку.
З того часу відбувся умовний поділ Ѕ частини будинку на дві квартири.
18 липня 1987 року ОСОБА_5 та ОСОБА_7 звернулися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
24 жовтня 1987 року ОСОБА_7 отримала свідоцтво про право на спадщину на ј частину спірного домоволодіння. ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину не отримувала, проте, відповідно до статті 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), вважається такою, що прийняла спадщину.
Після смерті ОСОБА_7 27 грудня 2003 року її діти ОСОБА_2 та ОСОБА_8 отримали свідоцтва про право на спадщину на 1/8 частину домоволодіння кожен та зареєстрували право власності на них у встановленому законом порядку.