1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду




Постанова

Іменем України


16 травня 2019 року

м. Київ


справа № 523/16116/16-ц

провадження № 61-35715св18


Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,


учасники справи:


позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, виконавчий комітет Одеської міської ради,

третя особа - комунальне підприємство житлово-комунальний сервіс "Пересипський",


розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2017 року у складі судді Бабакова В. П. та постанову апеляційного суду Одеської області від 04 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Кравця Ю. І., Журавльова О. Г., Комлевої О. С.,


ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради та просила визнати квартиру АДРЕСА_1 жилою та зобов`язати Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради включити зазначену квартиру до складу житлового фонду та видати ордер на квартиру на імʼя позивача.


Позовна заява мотивована тим, що вона разом з родиною перебувала на квартирному обліку при Ленінському райвиконкомі з 13 липня 1988 року. Згідно рішення виконкому Ленінської районної ради народних депутатів міста Одеси №57 від 01 березня 1990 року вона разом з сім`єю підлягали відселенню із будинку АДРЕСА_2 за рахунок ліміту відселення із аварійних будинків.


Рішенням Ленінської районної ради народних депутатів міста Одеси № 97/4 від 24 квітня 1996 року ОСОБА_1 та членам родини надано аварійну квартиру АДРЕСА_1 для тимчасового проживання.


Ордер на вселення до даної квартири наданий не був, договір найму жилого приміщення з нею не укладався.


Зазначена квартира була надана в аварійному стані. Позивач за власні кошти здійснила в ній ремонт. Згідно акту № 183 від 2002 року (дата складання відсутня) технічний стан спірної квартири задовільний, квартира обладнана всіма мережами водопроводу, каналізації, газопостачання, електропостачання, опалення та придатна до експлуатації.


Неодноразові звернення до органів місцевого самоврядування щодо надання ордеру на вселення до зазначеної квартири, укладення договору найму жилого приміщення та здійснення реєстрації залишилися без задоволення, тому просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 04 квітня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.


Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що рішенням виконкому Ленінської районної ради народних депутатів міста Одеси від 15 серпня 1980 року № 419 будинок АДРЕСА_1 визнано аварійним, вказане рішення не скасоване в установленому законом порядку, тому позов задоволенню не підлягає.


Короткий зміст вимог касаційної скарги


У червні 2018 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 04 квітня 2018 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.


Касаційна скарга мотивована тим, що спірна квартира є жилою, придатною для експлуатації, однак судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про зобов`язання Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради обстежити квартиру АДРЕСА_1 на предмет її технічного стану та, як наслідок, у задоволенні позову також відмовлено.


Позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду


Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.


Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.


Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.


Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.


Суди встановили, що ОСОБА_1 разом з сім`єю перебувала на квартирному обліку при Ленінському районному виконавчому комітеті міста Одеси з 13 липня 1988 року.

Рішенням виконкому Ленінської районної ради народних депутатів № 57 від 01 березня 1990 року позивач разом з родиною підлягали відселенню з будинку АДРЕСА_2 за рахунок ліміту відселення із аварійних будинків.


................
Перейти до повного тексту