Постанова
Іменем України
22 травня 2019 року
м. Київ
справа № 133/1453/17
провадження № 61-24168св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - дошкільний навчальний заклад № 6 Козятинської міської ради Вінницької області,
третя особа - завідуюча дошкільним навчальним закладом № 6 Козятинської міської ради Вінницької області ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу дошкільного навчального закладу № 6 Козятинської міської ради Вінницької області на постанову апеляційного суду Вінницької області від 26 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Денишенко Т. О., Берегового О. Ю., Марчук В. С.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до дошкільного навчального закладу № 6 Козятинської міської ради Вінницької області (далі - ДНЗ № 6), третя особа - завідуюча ДНЗ № 6 ОСОБА_3., про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 з 15 січня 2001 року працювала вихователем в ДНЗ № 6. Наказом ДНЗ № 6 від 22 травня 2017 року № 3-в "Про надання відпустки" їй було надано щорічну відпустку на 14 календарних днів з 23 травня 2017 року по 06 червня 2017 року включно. 06 червня 2017 року в обід позивачу зателефонувала завідуюча ДНЗ № 6 ОСОБА_3 і повідомила, щоб ОСОБА_1 вранці 07 червня 2017 року не виходила на роботу та в цей день прибула на 10:00 годину на засідання профспілкового комітету ДНЗ № 6 з приводу звернення завідуючої щодо акту за наслідками службового розслідування і вирішення питання стосовно подальшої роботи позивача у дитсадку. У цей день ОСОБА_1 стало погано, вона пережила стрес, оскільки отримала від завідуючої інформацію про можливе звільнення.
07 червня 2017 року зранку ОСОБА_1 стало знову погано за станом здоров`я, що змусило її звернутися до медичного закладу - КП "Козятинська центральна районна лікарня" за медичною допомогою, де позивач пройшла ряд обстежень у терапевта і у невропатолога. У неї піднявся тиск і в лікарні вона пробула до 13:00 години.
Згідно консультативного висновку спеціаліста № 5239 від 05 липня 2017 року позивачу було рекомендовано обстеження та лікування лікарем спеціалістом в умовах Вінницької обласної психоневрологічної лікарні. Тому позивач не могла з поважних причин вийти на роботу 07 червня 2017 року. Про цю обставину ОСОБА_1 попередила завідуючу дитсадком ОСОБА_3, коли разом з журналістом з газети "РІА Козятин" прийшла на профспілкові збори на 16:00 год. Тоді ж вона також повідомила ОСОБА_3 про те, де була весь день, що їй потрібна медична допомога, тому з 08 червня 2017 року вона за направленням лікаря їде на лікування у м. Вінниця у Вінницьку обласну психоневрологічну лікарню.
Відповідно до листка непрацездатності від 30 червня 2017 року серії АДД № 777362 позивач з 08 червня 2017 року по 30 червня 2017 року перебувала на лікуванні у Вінницькій обласній психоневрологічній лікарні.
Наказом № 33-к від 03 липня 2017 року "Про звільнення", що був виданий відповідачем, позивача було звільнено з займаної посади з 03 липня 2017 року відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Підставою для видачі даного наказу стали акт про відсутність на роботі від 07 червня 2017 року та протокол № 4 профспілкового комітету ДНЗ №6 від 14 червня 2017 року.
Позивач вважала наказ про звільнення незаконним, оскільки за станом здоров`я, тобто з поважних причин, вона не могла 07 червня 2017 року бути на роботі. Керівництвом ДНЗ № 6 у позивача не відбиралось письмове пояснення про причини її відсутності на роботі в цей день. Під час перебування ОСОБА_1 у лікарні 12 червня 2017 року їй було вручено повідомлення від 08 червня 2017 року № 3 про необхідність з`явитися на засідання профспілкового комітету 14 червня 2017 року о 10:00 год. з приводу звернення завідуючої ОСОБА_3 щодо розгляду питання по акту за наслідками службового розслідування. Тобто позивача викликали на засідання профспілкового комітету не з питання розгляду звернення завідуючої дитсадком ОСОБА_3 про надання згоди на її звільнення за нібито вчинений нею прогул 07 червня 2017 року, а по тому ж питанню, що і мало розглядатись на попередньому засіданні профкому.
Таким чином, позивач не могла знати, що питання про надання згоди профспілковим комітетом ДНЗ № 6 на її звільнення за прогул могло розглядатись 14 червня 2017 року, оскільки її викликали на засідання профспілкового комітету зовсім з іншого питання. Позивач 14 червня 2017 року перебувала на лікуванні у медичній установі, тому і не могла бути присутньої на засіданні профспілкового комітету ДНЗ №6 Козятинської міської ради при розгляді питання про надання згоди на її звільнення з роботи.
14 червня 2017 року профспілковий комітет ДНЗ №6 Козятинської міської ради без отримання пояснень позивача, без її участі, розглянув подання керівника ДНЗ №6 про розірвання трудового договору та в порушення частини третьої статті 43 КЗпП надав згоду на її звільнення, хоча в порядку денному засідання комітету це питання не виносилось, а позивач була хвора, знаходилась на лікуванні.
ОСОБА_4. просила скасувати наказ про її звільнення від 03 липня 2017 року № 33-к, поновити її на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 22 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано будь-якого належного та допустимого письмового доказу, який би підтверджував поважність причин відсутності її на роботі протягом всього робочого дня 07 червня 2017 року. ОСОБА_1 не знаходилась у лікарні у зв`язку із погіршенням стану здоров`я 07 червня 2017 року з 7:30 год. по 10:00 год. та з 13:00 год. по 18:00 год.. При цьому до 10:00 год. вона відвідала редакцію газети та Управління освіти Козятинської міської ради, а після 13:00 год. до 16:00 год. перебувала в приміщенні газети "РІА Козятин", що свідчить про можливість виконання нею в цей час обов`язків вихователя. Враховуючи попередню роботу ОСОБА_4., наявність оголошеної їй догани, ненадання нею документів, які б підтверджували поважність причин вчиненого прогулу, відмову її від надання письмових пояснень щодо відсутності на роботі в цей день, надання згоди профкомом на її звільнення, у керівника ДНЗ № 6 були законні підстави для видачі наказу про звільнення позивачки із займаної посади на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Консультативний висновок спеціаліста № 5239 виданий 05 липня 2017 року суд не взяв до уваги, оскільки він виданий після звільнення позивача із займаної посади і позивачем не надано доказів на підтвердження того, що її було направлено на консультацію в КП "Козятинська центральна районна лікарня" будь-яким закладом охорони здоров`я.
Суд вважав, що доводи позивача про те, що керівництвом ДНЗ № 6 у неї не витребовувалось письмове пояснення про причини її відсутності на роботі не відповідають дійсності, оскільки згідно із актами від 07 червня 2017 року та від 03 липня 2017 року ОСОБА_1 пропонувалось надати письмове пояснення щодо відсутності 07 червня 2017 року на робочому місці, однак позивач від надання письмових пояснень відмовилась.
При відхиленні доводів позивача про те, що її звільнення було проведено профкомом з порушенням порядку, передбаченому частиною третьою статті 43 КЗпП, суд встановив, що ОСОБА_1, будучи належним чином повідомленою про дату та час засідання профкому, повторно не з`явилась і не повідомила про причини неявки. Так, 07 червня 2017 року завідуючою ДНЗ №6 ОСОБА_3 було направлено голові профкому ДНЗ №6 ОСОБА_6 подання про надання згоди профспілковим комітетом на звільнення позивача на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП за прогул, вчинений позивачем 07 червня 2017 року. О 16:08 год. 07 червня 2017 року позивачу було вручено повідомлення за підписом голови профкому ОСОБА_6, згідно із яким її було запрошено на засідання профкому, яке мало відбутися 08 червня 2017 року. Указана обставина позивачкою в судовому засіданні не оспорювалась і була підтверджена допитаним в судовому засіданні свідком ОСОБА_7 . У зв`язку з неявкою ОСОБА_1 засідання профкому ДНЗ № 6 перенесено на 14 червня 2017 року, повідомлення про яке позивач отримала поштою 12 червня 2017 року. Окрім цього, у судовому засіданні позивачка не заперечувала тієї обставини, що вона знала про те, що засідання профкому має відбутись 14 червня 2017 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Вінницької області від 26 квітня 2018 року рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 22 лютого 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Скасовано наказ завідуючої ДНЗ № 6 ОСОБА_3. від 03 липня 2017 року № 33-к "Про звільнення" ОСОБА_1 із займаної посади вихователя з 03 липня 2017 року на підставі пункту четвертого частини першої статті 40 КЗпП. Поновлено ОСОБА_1 на посаді вихователя дошкільного навчального закладу № 6 з 03 липня 2017 року. Стягнуто з ДНЗ № 6 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 03 липня 2017 року по день ухвалення судом рішення у сумі 51 439,69 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць та поновлення на роботі допущено до негайного виконання.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що прогул позивача 07 червня 2017 року виник з поважної причини, через хворобу, яка потребувала медичного втручання, що підтверджується журналами реєстрації хворих поліклініки КП "Козятинська ЦРЛ", направленням ОСОБА_1 на госпіталізацію із встановленим діагнозом, консультативним висновком спеціаліста від 05 липня 2017 року № 5239 та листком непрацездатності від 30 червня 2017 року серії АДД № 777362, виданим позивачу Вінницькою обласною психоневрологічною лікарнею ім. академіка О. І. Ющенка. Суд вважав, що за медичними висновками, наслідком яких мало місце тривале стаціонерне лікування позивача, відсутність її на роботі 07 липня 2017 року не можна визнати прогулом без поважних причин і указаного висновку не спростовує те, що ОСОБА_1 07 червня 2017 року не лише відвідувала лікарню, де проходила медичні обстеження, але й у робочий час перебувала у редакції газети "РІА Козятин", Управлінні освіти та спорту Козятинської міської ради, що підтверджує можливість виконання нею того дня своїх трудових обов`язків.
Аргументи учасників справи
У травні 2018 року ДНЗ № 6 подав касаційну скаргу на постанову апеляційного суду Вінницької області від 26 квітня 2018 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 Висновки апеляційного суду про те, що позивач перебувала у знервованому, хворобливому стані у зв`язку із намаганнями її звільнити ґрунтуються на припущеннях. Поза увагою суду залишилась та обставина, що згідно із актом за наслідками службового розслідування підтвердилися факти невиконання позивачем посадових обов`язків, у зв`язку із чим вона була притягнута до дисциплінарної відповідальності у виді догани. З 23 травня 2017 року по 06 червня 2017 року позивач перебувала у відпустці, а тому не могла вчинити іншого проступку, за який могла б бути звільненою, і станом на 07 червня 2017 року у позивача не було жодних підстав вважати, що її мають намір звільнити, а відтак і вживати заходів для захисту свого права на працю.
ДНЗ № 6 вказує, що не можна вважати обґрунтованими висновки апеляційного суду щодо вчинення позивачем прогулу з поважних причин, адже судами встановлено, що позивач спочатку пішла в редакцію газети і в управління освіти, а уже потім, поспілкувавшись із журналістом, пішла у лікарню. Після спілкування з лікарями, встановлення їй діагнозу "тривожно-депресивний розлад", позивач чомусь повернулася не додому, нормалізувати свій стан та підготуватись до поїздки в лікарню, а знову у редакцію газети. При цьому, у судовому засіданні позивач вказувала, що не мала наміру 07 червня 2017 року приступати до виконання своїх трудових обов`язків. Тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що в період часу до 10:00 год. ранку та з 13:00 год. позивач не знаходилась в лікарні чи вдома у зв`язку із погіршенням стану здоров`я та могла виконувати у цей час посадові обов`язки. Позич не надала суду належних доказів, які б доводили ту обставину, що саме за станом здоров`я вона не могла перебувати на роботі та виконувати свої службові обов`язки вихователя. Також у касаційній скарзі зазначено, що позивач була повідомлена про засідання профкому та повторно на нього не з`явилася, про причини неможливості прийняти у ньому участь не повідомляла.