ПОСТАНОВА
Іменем України
28 травня 2019 року
Київ
справа №826/11969/16
адміністративне провадження №К/9901/41911/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІА-ТУР"
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2017 року (суддя Келеберда В.І.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року (судді: Троян Н.М. (головуючий), Бужак Н.П., Твердохліб В.А.)
у справі № 826/11969/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІА-ТУР"
до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІА-ТУР" (далі - ТОВ "ВІА-ТУР", Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 квітня 2016 року № 0003731205.
В обґрунтування позову Товариство зазначило, що ним порушено граничні терміни реєстрації податкових накладних внаслідок протиправної бездіяльності відповідача.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 14 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову Товариства відмовив. Судові рішення мотивовані тим, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства.
Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд. При цьому в обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що суди попередніх інстанцій не повно та не правильно встановили обставини справи, а також, порушуючи норми статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, повторно дослідили обставини, що встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, при розгляді адміністративної справи № 826/494/16, в якій брали участь ті самі особи.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Товариства.
Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
20 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України).
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень КАС України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вбачає підстави для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку даних, податкової звітності з податку на додану вартість та даних Єдиного реєстру податкових накладних позивача за жовтень-грудень 2015 року, за результатом якої складено акт від 24 лютого 2016 року № 373/26-55-11-0-37165133.
Відповідно до висновків акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення Товариством граничних термінів реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписаних 30 листопада 2015 року, що становить порушення строку реєстрації на 45 днів та реєстрації накладних від 31 жовтня 2015 року, що становить затримку терміну реєстрації на 75 днів.
На підставі акта перевірки відповідачем 29 квітня 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003731205, яким до позивача застосовано штраф на загальну суму 317 961,21 грн.
Вирішуючи питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права до спірних правовідносин Верховний Суд зазначає наступне.
Порядок складання податкової накладної, порядок її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних регламентовано статтею 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: