ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 916/700/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 (Будішевська Л.О., Таран С.В., Мишкіна М.А.) у справі № 916/700/17 Господарського суду Одеської області
за позовом 1) Міністерства оборони України, 2) Військової академії (м. Одеса) до 1)Одеської міської ради, 2) Приватного підприємства НВКТФ "Лідер - Люкс", треті особи 1) Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, 2) ОСОБА_2, за участю Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України про визнання недійсним свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. Міністерство оборони України (далі - Позивач-1) та Військова академія (м.Одеса) (далі - Позивач-2) звернулися в Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради (далі - Відповідач-1) та Приватного підприємства НВКТФ "Лідер - Люкс" (далі - Відповідач-2) про визнання недійсним свідоцтва № 8249237 від 21.08.2013 про право власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на нерухоме майно - одноповерхову будівлю загальною площею - 55,1 м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.09.2013 індивідуально визначеного майна комунальної власності у вигляді будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що складається з одноповерхової будівлі, загальною площею 55,1 м2, укладеного між Відповідачем-1, яка діє від імені територіальної громади міста Одеси та Відповідача-2.
2. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що будівля №105 з присвоєнням їй адреси: АДРЕСА_1, на виконання рішення Відповідача-1 №3509-VI від 18.06.2013 "Про перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2013 році та внесення змін до рішень Одеської міської ради" та рішення виконавчого комітету Відповідача-1 №259 від 04.07.2013 "Про реєстрацію об`єктів комунальної власності м. Одеси" за договором купівлі-продажу від 05.09.2013 реалізована Відповідачем-1 Відповідачу-2. Вказаний договір купівлі-продажу спірної будівлі є незаконним та таким, що порушує право державної власності та спричиняє шкоду державі, оскільки, фактично, об`єктом нерухомості за цим договором є будівля №105, яка є нерухомим майном військового містечка №17.
Короткий зміст рішення, ухваленого судом першої інстанції
3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.11.2018 позовні вимоги задоволено повністю.
4. Рішення суду мотивовано тим, що нерухоме майно військового містечка № 17 у місті Одеса, у тому числі будівля № 105 є державною, а не комунальною власністю, а також, що будівля загальною площею 55,1 м2 (АДРЕСА_1) та будівля під № 105 військового містечка № 17 є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна. В частині позовних вимог про визнання недійсним Свідоцтва про право власності суд зазначив, що це є належним способом захисту прав Позивачів, оскільки задоволення позову відновить становище, яке існувало до порушення прав. В частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу суд першої інстанції виходив з того, що під час укладання спірного договору Відповідач-1 не був фактичним власником спірного майна і, відповідно, не мала права його відчужувати.
Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції
5. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 рішення Господарського суду Одеської області від 07.11.2018 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
6. Постанова суду мотивована тим, що Позивачами в розумінні статей 74, 76, 77 ГПК України не доведено виникнення за державою право власності на будівлю №105 військового містечка №17 та не підтверджено, що будівля №105 та будівля, яка була відчужена Відповідачем-1 Відповідачу-2, є одним і тим самим об`єктом. Крім того, обраний Позивачами спосіб захисту прав не може, в разі задоволення позову, призвести до поновлення цих прав, оскільки, як на час розгляду справи в суді першої інстанції, так і на час перегляду рішення в суді апеляційної інстанції власником спірної будівлі є ОСОБА_2 (далі - Третя особа-2) на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2017. Позивачами не заявлялася вимога про визнання за державою права власності на спірне нерухоме майно, а визнання недійсним Свідоцтва про право власності не призведе до зміни власника.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Позивач-1 подав касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Аргументи учасників справи
Доводи Позивача-1, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
8. Судом апеляційної інстанції безпідставно залучено до участі у справі Третю особу-2, оскільки рішення суду першої інстанції не стосується її прав та обов`язків, оскільки нею набуто право на спірну будівлю на підставі договору купівлі-продажу вже під час розгляду справи в суді першої інстанції.
9. Судом апеляційної інстанції не надано належного значення наявним в матеріалах справи документам, на підставі яких вбачається належність спірного об`єкта нерухомості до військового майна.
10. Оспорюваний договір купівлі-продажу від 05.09.2012 укладений між Відповідачами без належного оформлення земельної ділянки (без кадастрового номера), тобто, з порушенням пункту 6 статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
11. Висновки апеляційного господарського суду про те, що немає вирішального значення з яких підстав Верховним Судом України скасовані рішення судів попередніх інстанцій у справі №916/654/15-г, суперечать самим висновкам, які зроблені Верховним Судом України в цій постанові.
12. Велика Палата Верховного Суду у справі №916/3727/15 відійшла від правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові №916/654/15-г, де вказано, що "визнання частково недійсним та часткове скасування рішення міськради та рішення виконкому не впливає на законність договору купівлі-продажу майна, як правовстановлюючого документа щодо права власності, тобто, не породжує юридичних наслідків".
13. Апеляційним господарським судом не враховано, що позовні вимоги про визнання права державної власності та витребування майна були предметом розгляду в Господарському суді Одеської області (справа №916/2973/14), але провадження у справі було закрито ухвалою суду від 13.07.2016 у зв`язку з тим, що власниками цього майна одночасно були як фізична особа, так і юридична особа - Відповідач-2, а тому Позивач-1 вважає, що апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про невірно визначений спосіб захисту порушеного права, оскільки власником нерухомого військового майна є держава в особі Позивача-1 і це нерухоме майно має статус військового майна, яке у встановленому порядку закріплене за Позивачем-2 та перебуває на обліку і на балансі.
Позиція Третьої особи-2 у відзиві на касаційну скаргу
14. Постанова суду апеляційної інстанції прийнята з дотриманням статей 74, 76, 77 ГПК України, статті 15, 16, 204, 215, 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу
15. Позивач-2, Відповідачі, Третя особа-1 та Прокурор відзив на касаційну скаргу не надали, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у даній справі у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
16. В обґрунтування позовних вимог Позивачі зазначили, що до державної власності належить нерухоме майно - будівля №105 військового містечка №17 в місті Одеса, що підтверджується планом будівлі сховища №105, індивідуальною карткою будівлі №105, генеральним планом військового містечка №17, актом приймання-передачі будинків, споруд та території військового містечка №17 від 20.08.2013, актом технічного стану будівлі №105 в/м №17.
16.1. Проте, будівля №105, з присвоєнням їй адреси: АДРЕСА_1 на виконання рішення Відповідача-1 №3509-VI від 18.06.2013 "Про перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2013 році та внесення змін до рішень Одеської міської ради" та рішення виконавчого комітету Відповідача-1 №259 від 04.07.2013 "Про реєстрацію об`єктів комунальної власності м.Одеси", за договором купівлі-продажу від 05.09.2013 Відповідачем-1 продана Відповідачу-2. Оскільки спірна будівля по АДРЕСА_1 та будівля №105 є одним тим самим об`єктом і є державною власністю, а Кабінет Міністрів України будь-яких рішень щодо відчуження будівлі №105 військового містечка №17 у місті Одеса ( АДРЕСА_1) не приймав, тому Позивачі вважають, що договір купівлі-продажу від 05.09.2013 та свідоцтво про право власності на спірне майно від 21.08.2013 підлягають визнанню недійсними.
17. Згідно зі статтею 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.
Вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності") належить до компетенції Кабінету Міністрів України з урахуванням того, що озброєння та бойова техніка можуть передаватися лише до військових формувань, існування яких передбачено законом, а військова зброя та боєприпаси до неї також Державній спеціальній службі транспорту (частина 1 статті 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України").
Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування (частина 2 статті 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України").
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.