ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 922/3707/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,
секретар судового засідання - Астапова Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Східна" Концерну "Військторгсервіс" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 25.09.2018 у справі
за позовом Концерну "Військторгсервіс" в особі Харківської філії Концерну "Військторгсервіс", до: 1) Чугуївської міської ради Харківської області; 2) Фізичної особи-підприємця Семенюти Людмили Федорівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРС-Д", за участю Військового прокурора Харківського гарнізону, про скасування свідоцтв про право власності та витребування майна,
за участю представників:
прокуратури - не з`явилися;
позивача - Васильєв В.В. (адвокат);
відповідача-1- не з`явилися;
відповідача-2- не з`явилися;
третьої особи на стороні позивача - не з`явилися;
третьої особи на стороні відповідача-1 - не з`явилися,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У листопаді 2017 року Концерн "Військторгсервіс" в особі Харківської філії Концерну "Військторгсервіс" (далі - Концерн "Військторгсервіс") звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Чугуївської міської ради Харківської області та Фізичної особи-підприємця Семенюти Людмили Федорівни (далі - ФОП Семенюта Л.Ф.), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРС-Д" (далі - ТОВ "ДАРС-Д"), за участю Військового прокурора Харківського гарнізону, в якому просив: скасувати свідоцтво про право власності на житловий будинок за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, мікрорайон Авіатор, буд. № 139 від 14.03.2007, у частині визнання за Чугуївською міською радою права власності на нежитлові приміщення магазину №№ 1-9 загальною площею 236,1 м2; зобов`язати Чугуївську міську раду Харківської області передати Концерну "Військторгсервіс" за актом приймання-передачі нежитлові приміщення магазину №№ 1-9 загальною площею 236,1 м2, розташовані на першому поверсі двоповерхової прибудови, яким відповідно до рішення виконавчого комітету Чугуївської міської ради від 12.07.2016 № 186 присвоєно нову поштову адресу: Харківська область, м. Чугуїв, мікрорайон Авіатор, 139А; скасувати свідоцтво про право власності на житловий будинок за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Горішного, 122 від 19.12.2007, у частині визнання за Чугуївською міською радою права власності на нежитлові приміщення на першому поверсі п`ятиповерхового житлового будинку загальною площею 168,7 м2 і 165,1 м2, розташовані за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Горішного, 122; зобов`язати Чугуївську міську раду Харківської області та ФОП Семенюту Л.Ф. передати Концерну "Військторгсервіс" за актом приймання-передачі нежитлові приміщення на першому поверсі п`ятиповерхового житлового будинку загальною площею 375,9 м2, розташовані за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Горішного, 122.
1.2. В обґрунтування своїх вимог Концерн "Військторгсервіс" зазначав про те, що на підставі директиви Міністерства оборони України від 26.06.2006 № Д-34 "Про безоплатну передачу військового майна до комунальної власності територіальної громади м. Чугуєва" Чугуївською квартирно-експлуатаційною частиною у комунальну власність територіальної громади м. Чугуєва передано житлові будинки № 139 мікрорайон Авіатор та № 122 по вул. Горішного, тобто лише те нерухоме майно, що було вилучено з балансу Чугуївської квартирно-експлуатаційної частини. Разом із тим спірне нерухоме майно Чугуївською квартирно-експлуатаційною частиною відповідачеві-1 не передавалося, оскільки не перебувало на його балансі, що свідчить про порушення права державної власності Міністерства оборони України шляхом безпідставної видачі Чугуївською міською радою Харківської області оспорюваних свідоцтв про право власності та про безпідставне відчуження частини цього майна ФОП Семенюті Л.Ф.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Судами встановлено, що на підставі директиви Міністра оборони України від 26.06.2006 № Д-34 "Про безоплатну передачу військового майна до комунальної власності територіальної громади м. Чугуїв" на XIII сесії Чугуївської міської ради Харківської області V скликання 27.10.2006 прийнято рішення № 312-V "Про прийняття до комунальної власності м. Чугуєва військового майна", відповідно до якого у власність територіальної громади м. Чугуєва прийнято військове майно, згідно додатку № 1, зокрема житловий будинок за адресою: м. Чугуїв, мікрорайон Авіатор, 139 .
2.2. На підставі рішення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області від 21.02.2007 № 85 "Про оформлення права власності на житлові будинки, які розташовані в м. Чугуєві в мікрорайоні Авіатор №№ 27, 28, 32, 45, 51, 52, 53, 58, 81, 133, 137, 138, 139, 141, 149" було оформлено право комунальної власності, в тому числі на житловий будинок у м. Чугуєві, мікрорайон Авіатор, 139 загальною площею 7 200,7 м2 (магазин загальною площею - 236,1 м2, торгова площа - 75,7 м2, житлова площа - 4 122,3 м2), про що 14.03.2007 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно.
2.3. Водночас на підставі директиви Міністра оборони України 26.06.2006 № Д-34 "Про безоплатну передачу військового майна до комунальної власності територіальної громади м. Чугуєва" на XXX сесії Чугуївської міської ради V скликання 31.08.2007 прийнято рішення № 897-V "Про прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Чугуєва об`єктів житлового фонду, соціально-культурного призначення та інженерної інфраструктури Міністерства оборони України", відповідно до якого у власність територіальної громади м. Чугуєва прийнято військове майно згідно додатку № 1, зокрема житловий будинок по вул. Горішного, 122 у м. Чугуєві.
2.4. На підставі рішення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області від 04.12.2007 № 554 "Про оформлення права власності на житлові будинки, які розташовані у м. Чугуєві по вул. Горішного №№ 121, 122, 123, 124, 125, 126, 127, 128, 129, 130, 131, 132, 133, 134, 135, 136, 137, 138" було оформлено право комунальної власності, в тому числі на житловий будинок по вул. Горішного, 122 у м. Чугуєві загальною площею - 5 813,8 м2, житлова площа - 2 811,2 м2, про що 19.12.2007 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно.
2.5. Спірним нерухомим майном є нежитлові приміщення магазину №№ 1-9 загальною площею 236,1 м2, розташовані на першому поверсі двоповерхової прибудови, яким відповідно до рішення виконавчого комітету Чугуївської міської ради від 12.07.2016 № 186 присвоєно нову поштову адресу: Харківська обл., м. Чугуїв, мікрорайон Авіатор, 139А, та нежитлові приміщення магазину на першому поверсі п`ятиповерхового житлового будинку, загальною площею 168,7 м2 і 165,1 м2, розташовані за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул . Горішного, 122.
3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.09.2018 (суддя Чистякова І.О.), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 (колегія суддів: Барабашова С.В., Медуниця О.Є., Пелипенко Н.М..), у позові відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили із того, що позивачем не доведено, що саме він є власником спірного нерухомого майна. Водночас суди наголосили, що рішення XXX сесії Чугуївської міської ради V скликання від 31.08.2007 № 897-V "Про прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Чугуєва об`єктів житлового фонду, соціально-культурного призначення та інженерної інфраструктури Міністерства оборони України", рішення XIII сесії Чугуївської міської ради Харківської області V скликання від 27.10.2006 № 312-V "Про прийняття до комунальної власності міста Чугуєва військового майна" та рішення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області від 21.02.2007 № 85 та від 04.12.2007 № 554, на підставі яких видано оспорювані свідоцтва про право власності, є чинними. При цьому свідоцтва про право власності на нерухоме майно не є правочином чи актом органу місцевого самоврядування, а є документом, яким на підставі рішення органу місцевого самоврядування лише оформлюється (підтверджується) право власності і внаслідок його видачі не відбувається виникнення, зміна чи припинення правовідносин, у зв`язку з чим питання правомірності видачі та дії цього свідоцтва безпосередньо залежить від законності відповідного рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого видано свідоцтво.
4. Короткий зміст доводів і вимог касаційної скарги
4.1. У касаційній скарзі Концерн "Військторгсервіс" зазначає про те, що судами попередніх інстанцій не враховано, що на підставі директиви Міністерства оборони України від 26.06.2006 № Д-34 у комунальну власність м. Чугуєва передано майно, вилучене з балансу Чугуївської квартирно-експлуатаційної частини, а не з балансу Концерну "Військторгсервіс". Також суди не врахували, що відповідно до свідоцтва про право власності від 03.05.2000 спірне приміщення магазину було зареєстровано на праві власності за Державою в особі Верховної Ради України, а згідно з рішенням Міністра оборони України від 28.02.2000 № 163/1/1-575 та актом передачі будівель від 20.09.2000 спірні приміщення передано на баланс Харківської торгово-закупівельної бази, яку в подальшому передано Концерну "Військторгсервіс".
Посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій вимог статей 330, 388, 1212, 1213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Концерн "Військторгсервіс" просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
5.1. У відзивах на касаційну скаргу ФОП Семенюта Л.Ф. і ТОВ "ДАРС-Д", текст яких є ідентичним за змістом, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просять залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. При цьому ФОП Семенюта Л.Ф. та ТОВ "ДАРС-Д" наголошують, що згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" житлові будинки передаються із державної у комунальну власність безоплатно разом із вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями, у зв`язку з чим у власність громади було прийнято житловий будинок № 139 мікрорайон Авіатор в цілому. Також ФОП Семенюта Л.Ф. та ТОВ "ДАРС-Д" стверджують, що у ТОВ "ДАРС-Д" виникло право приватної власності на нежитлові приміщення у будинку № 139 мікрорайон Авіатор у м. Чугуєві на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 14.09.2017, укладеного із Чугуївською міською радою Харківської області. Крім того, ФОП Семенюта Л.Ф. і ТОВ "ДАРС-Д" зазначають, що законність рішення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області від 21.02.2007 № 85 у частині оформлення права комунальної власності на магазин загальною площею 236,1 м2, торгова площа - 75,7 м2, у будинку 139 мікрорайон Авіатор м. Чугуєва Харківської області, було предметом розгляду у Харківському окружному адміністративному суді - справа № 820/10606/13-а, за результатами розгляду якої у задоволенні адміністративного позову Військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Концерну "Військторгсервіс" до Чугуївської міської ради Харківської області, виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області, треті особи: Комунальне підприємство "Чугуївське міське бюро технічної інвентаризації", ТОВ "ДАРС-Д", про часткове скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.
6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.2. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, який з`явився у судове засідання, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.
6.3. Відповідно до частини 1 статі 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а згідно із пунктом 4 частини 2 статті 16 цього Кодексу одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення.
6.4. За змістом частини 4 статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
6.5. Відповідно до частини 1 статті Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
6.6. Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
6.7. Частиною 1 статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.