Постанова
іменем України
21 травня 2019 року
м. Київ
справа № 171/2854/14
провадження № 51-10096 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Макаровець А.М. та Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Бруса Ю.І.,
прокурора Дронової І.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_1 - Онищенка С.В., та представника потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Толпегіна А.В., на вирок Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040410000598, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Апостолова Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що судимості не мав,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2018 року ОСОБА_6 засуджено за частиною 2 статті 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки
На підставі пункту "в" статті 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_6 звільнено від призначеного покарання.
Цивільний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди відповідно 9717 грн та моральної - 80 000 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ПАТ "Київський страховий дім" закрито.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави суму процесуальних витрат та вирішено питання з речовими доказами.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину за таких обставин.
ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 19:00, керуючи технічно справним автомобілем "Mitsubishi Pajero Sport" (д.н.з. НОМЕР_1 ), зареєстрованим на ім`я ОСОБА_10,рухаючись зі швидкістю 60 км/год. по вул. Садовій у с. Ленінське Апостолівського району Дніпропетровської області у бік вул. Б. Хмельницького в напрямку вул. К. Маркса, проявив неуважність до дорожньої обстановки, несвоєчасно зреагував на небезпечну ситуацію та здійснив зіткнення з мопедом "Хонда Діо" під керуванням водія ОСОБА_11 з пасажиром ОСОБА_7, чим грубо порушив пункти 1.3, 1.5, підпункт "б" 2.3 та 12.3 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР). Порушення пункту 12.3 ПДР перебуває у прямому причинному зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди, у
результаті якої водій мопеду ОСОБА_12 загинув на місці, а пасажир ОСОБА_7 отримала тяжкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2018 року вирок Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2018 року щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі представника Онищенко С.В ., який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_1 просить змінити судові рішення в частині вирішення цивільного позову. Просить задовольнити вимоги потерпілої ОСОБА_1 та стягнути з ОСОБА_6 у рахунок відшкодування моральної шкоди 300 000 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції поверхнево оцінив доводи потерпілої ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди, не звернув уваги на те, що остання відчуває постійні моральні страждання у зв`язку зі втратою сина, а тривалий розгляд кримінального провадження призводив до постійного перебування у стані нервового зриву та до фізичного виснаження.
З касаційної скарги представник Толпегіна А.В., який діє в інтересах потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_9, убачається, що він не погоджується із судовими рішеннями в частині вирішення цивільного позову його довірителів. Просить у цій частині скасувати вирок першої інстанції та ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Свої вимоги представник Толпегін А.В. обґрунтовує тим, що його довірителям було неправомірно відмовлено у задоволенні цивільного позову, оскільки вони, як близькі особи потерпілої ОСОБА_7 переймалися станом її здоров`я, постійно доглядали за нею та купували їй ліки, що підтверджено відповідними чеками доданими до позову ОСОБА_7, поданого нею за життя, відповідно до яких вони просять задовольнити матеріальну шкоду понесену ними під час лікування останньої.
Крім того, представник потерпілих зазначає, що такі особи мають право на відшкодування їм моральної шкоди, оскільки протиправні дії ОСОБА_14 призвели до часткової втрати працездатності ОСОБА_7, а його довірителі як найближчі родичі потерпілої зазнали душевних страждань, перенесли "страшенний біль" під час нескінченного лікування близької їм людини.
Однак суди всупереч вимогам кримінального процесуального закону зважили лише на той факт, що відсутні документи на підтвердження факту прийняття
ОСОБА_2 , ОСОБА_15 та ОСОБА_9 спадщини від померлої, а тому вони не є правонаступниками, які мають право вимагати стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої потерпілим у наслідок злочинних дій засудженого.
До того ж представник потерпілих, не погоджуючись з ухвалою апеляційного суду, зазначив, що його довірителів визнано потерпілими в указаному кримінальному провадженні, а тому відповідно до статті 55 КПК вони мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої їм злочинними діями ОСОБА_14, однак суди проігнорували ці норми закону та безпідставно позбавили потерпілих можливості реалізувати свої права, маючи вищезазначений статус у кримінальному провадженні.
У запереченнях на касаційну скаргу представника Онищенка С.В ., який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_1, засуджений ОСОБА_6 зазначив, що шкода спричинена неправомірними діями особи, визначається з урахуванням ступеня винуватості кожного з них та вказує на те, що саме водій мопеду ОСОБА_11 створив аварійну ситуацію на дорозі та перебував у стані алкогольного сп`яніння, тому вважає, що при визначенні моральної шкоди необхідно враховувати не тільки його провину, а позивачка на підтвердження відшкодування моральної шкоди у розмірі саме 300 000 грн доказів суду не надала.
У запереченнях на касаційну скаргу представника Толпегіна А.В ., який діє в інтересах потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_9, засуджений ОСОБА_6 зазначив, що смерть ОСОБА_7 не перебуває в прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною подією, а тому, погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, указує на те, що позивачі не мають права на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яку заподіяно не їм, а потерпілій ОСОБА_7 При цьому зазначає, що потерпілою у кримінальному провадженні є особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або матеріальної шкоди. Заперечує, що саме позивачі несли витрати пов`язані із лікуванням померлої, оскільки у своїй позовній заяві потерпіла зазначала, що саме вона витрачала кошти на лікування.
Також ОСОБА_6 наводить ряд норм цивільного законодавства, відповідно до якого визначається правонаступництво осіб та право на прийняття спадщини, при цьому зазначає, що позивачі не надали суду доказів про таке правонаступництво, а також доказів на підтвердження понесених ними витрат на лікування потерпілої, а тому суд правомірно відмовив їм у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка підтримала касаційну скаргу представника Толпегіна А.В. та просила скасувати судові рішення в частині цивільного позову та направити для розгляду в порядку цивільного судочинства та заперечувала проти задоволення касаційної скарги представника Онищенка С.В., обговоривши доводи, викладені в касаційних скаргах, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають на таких підставах.