Постанова
Іменем України
23 травня 2019 року
м. Київ
справа № 654/1054/16-к
провадження № 51-8877км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Могильного О.П., Наставного В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Анзійчук Ю.В.,
прокурора Ковальчука О.С.,
захисника Радченка Б.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Радченка Б.Є., потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11 вересня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220000000028, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 місце АДРЕСА_2 - місце проживання), раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06 березня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами тривалістю 3 роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 витрат на відшкодування моральної шкоди по 500000 грн кожному. У задоволені позовних вимог ОСОБА_6 - відмовлено.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 13 січня 2016 року приблизно о 00:15, керуючи, технічно справним, автомобілем "Toyota Land Cruzer150", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, рухався зі сторони бул. Богдана Хмельницького по пр. Московському в напрямку вул. Ощепкова у м. Харкові. Під час руху по вищевказаному проспекту, ОСОБА_1 грубо порушив п.п. 2.9 "а", 1.5, 10.1, 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху України та утративши керування, перебуваючи навпроти буд. № 269 на пр. Московському, змінив напрямок руху ліворуч, виїхавши при цьому на розподільний газон (узбіччя), де допустив наїзд на перешкоду у вигляді двох дерев. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля "Toyota LandCruzer 150" ОСОБА_7, яка перебувала на задньому пасажирському сидінні праворуч, загинула на місці пригоди, пасажир вказаного автомобіля ОСОБА_8 - ОСОБА_9, яка сиділа на передньому пасажирському сидінні, ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла в лікарні, пасажир ОСОБА_10, яка займала місце пасажира на задньому пасажирському сидінні ліворуч, отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Порушення правил безпеки дорожнього руху засудженим ОСОБА_1 , які знаходяться в причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою та наслідками, виразилося в тому, що він, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним автомобілем "ToyotaLand Cruzer150", реєстраційний номер НОМЕР_1, не зорієнтувався у дорожній обстановці, рухався зі швидкістю, яка перевищувала допустиму у населеному пункті, тим самим вибрав небезпечну швидкість руху, не впорався з керуванням, змінив напрямок руху ліворуч, виїхав на розподільний газон (узбіччя) та допустив наїзд на перешкоду у вигляді двох дерев, що потягло тяжкі наслідки.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11 вересня 2018 року вирок районного суду в частині відмови в задоволенні цивільного позову ОСОБА_6 скасовано і призначено новий судовий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. У решті вирок районного суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційних скарзі засуджений просить судові рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінально правопорушення та його особі. При цьому вказує на недопустимість ряду доказів у кримінальному провадженні. Стверджує, що його затримання відбулося з порушенням вимог ст. 208 КПК України. До того ж, при затриманні не було забезпечено його захисником. Вказує, що відбирання біологічних зразків для встановлення стану алкогольного сп`яніння відбулося з порушенням норм закону, а тому безпідставно не визнані судом недопустимими доказами. Наголошує на тому, що у вироку не встановлено форму і виду його вини. При призначенні покарання, суд не дав належної оцінки обставинам, що пом`якшують покарання та його особі та безпідставно не застосував до нього положення ст. 75 КК України. Крім того, вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки апеляційний суд не виправив допущені судом першої інстанції порушення.
У касаційній скарзі захисник також ставить питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінально правопорушення та особі засудженого. Також стверджує про неналежну оцінку судами доказів кримінального провадження та про недопустимість ряду доказів. Вказує на неправильне вирішення цивільного позову. Суд апеляційної інстанції наведені порушення не усунув, а мотиви залишення його апеляційної скарги та скарги засудженого без задоволення належним чином не вмотивував, чим допустив порушення вимог ст. 419 КПК України.
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_11 просить змінити судові рішення та пом`якшити ОСОБА_1 покарання та застосувати до нього положення ст. 75 КК України.
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 просить змінити судові рішення, виключити з них посилання суддів на вчинення ОСОБА_1 злочину в стані алкогольного сп`яніння та пом`якшити ОСОБА_1 покарання і застосувати до нього положення ст. 75 КК України.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченнях на касаційні скарги потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_12 . потерпілі ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 просять залишити їх без задоволення як безпідставні.
У судовому засіданні захисник підтримав подані касаційні скарги, а прокурор заперечував проти задоволення касаційних скарг.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарги не підлягають до задоволення з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як встановлено ч. 1, 2 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливість скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження судом касаційної інстанції чинним законом не передбачена.
Зі змісту касаційних скарг засудженого та його захисника убачається, що вони, крім іншого, посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 409 та 410 КПК України, просять доказам у кримінальному провадженні дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої і апеляційної інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.
Натомість зазначені засудженим та захисником доводи були предметом перевірки судом апеляційної інстанції, який проаналізував усі доводи апеляційних скарг, навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та дати правильну правову оцінку діям ОСОБА_1 .
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин та підтверджений доказами, які досліджено та оцінено за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК України.
Цей висновок підтверджується показаннями самого ОСОБА_1, який визнав свою вину частково, а саме в тому, що в його автомобілі були три дівчини, дві з яких в результаті ДТП загинули, а щодо обставин вчинення дорожньо-транспортної пригоди пояснив, що по проспекті Московському він їхав з допустимою швидкістю. Несподівано за АЗС АНП в поле зору по ходу руху його автомобіля різко виник автомобіль сірого кольору, який злився зі сніговим покривом, котрий лежав по краях дороги. Цей автомобіль стояв без увімкнених габаритних вогнів і був припаркований приблизно на відстані близько 1 метра від правого обмежувального дорожнього бордюру. Щоб не зробити наїзд на вказаний припаркований автомобіль він змушений був зробити різкий поворот кермом вліво з метою об`їзду цього автомобіля. В результаті різкого повороту його автомобіль на слизькій дорозі занесло вліво і автомобіль скоїв наїзд лівим переднім колесом на лівий по ходу руху обмежувальний бордюр. Що було далі, він нічого не пам`ятає.
Вказані показання засудженого були предметом перевірки судами, та були спростовані показаннями свідків ОСОБА_13, та ОСОБА_14, даними протоколу проведення слідчого експерименту від 09 лютого 2016 року за участю свідка ОСОБА_14 та потерпілого ОСОБА_6 .
Судами перевірено і твердження сторони захисту, що причиною для вжиття екстрених дій, які стали наслідком дорожньо-транспортної пригоди, стало те, що на проїжджій частині дороги ОСОБА_13 було припарковано транспортний засіб з вимкнутими габаритами та були визнані безпідставними шляхом дослідження показань свідків ОСОБА_14 та потерпілого ОСОБА_6 та проведеним за їх участю слідчим експериментом.
Крім того, винність засудженого у вчиненні інкримінованого йому правопорушення підтверджується і іншими доказами кримінального провадження, дослідженим судом, а саме: показаннями свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, висновками експертів.
Що стосується тверджень сторони захисту щодо недопустимості як доказу у кримінальному провадженні висновку експерта № 138/16 від 18 лютого 2016 року, складеного судовим експертом сектору автотехнічних досліджень Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Смик О.М., оскільки цей висновок не підписаний експертом, то колегія суддів погоджується з висновками судів, щодо визнання цього доказу допустим. Так, з матеріалів провадження слідує, що вказаний експерт був допитаний у судовому засідання та підтвердив надання цього висновку, при цьому зазначив, що підпис на ньому не проставлено у зв`язку з великою завантаженістю. А тому посилання суду на те, що відсутність підпису експерта, який у судовому засіданні у повному об`ємі підтвердив надані ним висновки, не спростовує надані ним висновки, які узгоджуються із зібраними у провадженні доказами, є слушним і з яким погоджується колегія суддів.