Постанова
іменем України
28 травня 2019 року
м. Київ
справа №2120/2383/12
провадження № 51-3740ск19
Суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Кишакевич Л.Ю. розглянувши касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 29 травня 2013 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з касаційною скаргою на вищевказані судові рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 387 КПК 1960 року зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам, зазначеним у ст. 350 КПК.
Згідно із положеннями п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року у касаційній скарзі, крім іншого, зазначається вказівка на те, в чому полягає незаконність судових рішень та доводи на її обґрунтування, а також прохання особи, яка подає апеляцію.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року підставами для скасування
або зміни оскаржуваних рішень касаційним судом є: істотне порушення
вимог кримінально-процесуального закону; неправильне застосування кримінального закону; невідповідність призначеного покарання тяжкості
злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність підстав
для скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370-372 КПК 1960 року.
У касаційній скарзі засуджена, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення кримінально-процесуального закону, належного обґрунтування зазначеним доводам не наводить. Також, зі змісту касаційної скарги засудженої вбачається, що вона не погоджується з оцінкою доказів, наявних в матеріалах справи, що відповідно до ст. 398 КПК 1960 року, не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.