Постанова
Іменем України
22 травня 2019 року
м. Київ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н.С.,
судді: Григор`єва І.В.,
Шевченко Т.В.,
секретар судового засідання Безкровний С.О.,
учасники судового провадження:
прокурор Рибачук Г.А.,
захисник Стороняк В.Я.,
потерпіла ОСОБА_1 (в режимі відеоконферензв"язку),
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 29 березня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015050690001229,
стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 115, ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
1. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Вимогою потерпілої ОСОБА_1 до суду касаційної інстанції є зміна судових рішень та призначення максимального покарання, постановлених стосовно засудженого ОСОБА_2 з мотивів невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, призначити максимальне покарання у межах визначених санкцією ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років, так як судами належним чином не враховано тяжких наслідків вчиненого злочину у вигляді смерті її сина, особу засудженого, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та не розкаявся у вчиненому. Крім того, потерпіла ОСОБА_1 вказує на безпідставне залишення без задоволення судом позовних вимог про стягнення на її користь моральної шкоди з Міністерства оборони України, оскільки засуджений ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення під час проходження строкової військової служби та на території дислокації військової частини.
2. Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
2.1 Судове рішення суду першої інстанції
Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 листопада 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років; за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк шість років з конфіскацією всього майна, що є його власністю. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк тринадцять років з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання ОСОБА_2 зараховано строк попереднього ув`язнення з 27 травня 2016 року до 20 червня 2017 року з розрахунку, що одному дню тримання під вартою відповідають два дні позбавлення волі.
У задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_1 до Міністерства оборони України щодо відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Вироком також вирішено питання щодо процесуальних витрат та долю речових доказів.
2.2 Судове рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 29 березня 2018 року у задоволенні касаційних скарг засудженого ОСОБА_2, захисника Горелова О.Є. та потерпілої ОСОБА_1 відмовлено. Апеляційну скаргу прокурора задоволено, вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 листопада 2017 року змінено. Постановлено вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років; за ч. 2 ст. 289 КК України - у виді позбавлення волі на строк шість років без конфіскації майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк тринадцять років без конфіскації майна.
У решті вирок залишено без зміни.
2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Відповідно до ч. 8 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 10, 11, ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 14 січня 2015 року № 15/2015, громадянин України ОСОБА_2, будучи призваним у зв`язку з мобілізацією на особливий період на військову службу, був направлений для її проходження до військової частини в зону проведення антитерористичної операції з дислокацією на околиці міста Красногорівка у Донецькій області.
24 липня 2015 року близько 12:00 ОСОБА_2 разом із особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, домовились з раніше їм знайомим місцевим жителем ОСОБА_3 про зустріч на околиці міста Красногорівка Донецької області.
Того ж дня близько 13:00 ОСОБА_3 . прибув на автомобілі ВАЗ 2101, номерний знак НОМЕР_1, на ділянку місцевості біля цвинтаря міста Красногорівка, де ОСОБА_2 сів на заднє сидіння вказаного автомобіля та став спілкуватись з ОСОБА_3, а особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, у той час знаходилась поблизу автомобіля та розмовляла по телефону.
Під час розмови ОСОБА_2 із ОСОБА_3, запідозривши, що той співпрацює з представниками незаконних збройних формувань, та використовуючи вказаний привід з метою протиправного позбавлення життя останнього ОСОБА_2, діючи умисно, спочатку за допомогою мотузки, яку знайшов у салоні автомобіля, а коли остання розірвалась, то руками - задушив ОСОБА_3, тобто довів свій злочинний умисел, спрямований на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_3, до кінця.
Після чого з метою приховування слідів злочину переніс труп останнього з салону автомобіля на територію садового товариства ім. Мічурина в місті Красногорівка Мар`їнського району Донецької області та наступного дня закопав труп ОСОБА_3 у землю.
24 липня 2015 року близько 14:00 у ОСОБА_2, після скоєння ним умисного вбивства ОСОБА_3, та особи, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, на території садівницького товариства ім. Мічурина в місті Красногорівка Мар`їнського району Донецької області, виник злочинний намір на заволодіння автомобілем ВАЗ 2101, номерний знак НОМЕР_1, на якому прибув вбитий ОСОБА_3 .
З цією метою ОСОБА_2, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, а саме автомобілем марки ВАЗ 2101 в кузові зеленого кольору, номерний знак НОМЕР_1, що за даними технічного паспорту належить ОСОБА_4 та знаходився на праві користування у ОСОБА_3, шляхом вільного доступу через не закриті двері потрапили у салон цього автомобіля, де зазначена особа, сіла за кермо автомобіля та за допомогою ключів, що знаходились у автомобілі, завела двигун, а ОСОБА_2 сів на переднє пасажирське сидіння, після чого вони здійснили поїздку на вказаному автомобілі до міста Курахове Мар`їнського району Донецької області у особистих справах, тобто незаконно заволоділи транспортним засобом, розпорядившись ним на власний розсуд.
3. Доводи інших учасників судового провадження
Потерпіла у судовому засіданні підтримала подану нею касаційну скаргу.
Захисник висловив заперечення доводам поданої потерпілою касаційної скарги.
Прокурор у засіданні суду касаційної інстанції заперечував проти доводів касаційної скарги потерпілої, так як вважає рішення судів законними та обґрунтованими.
4. Джерела права й акти їх застосування
4.1 Кримінальний кодекс України
4.1.1.Стаття 50. Поняття покарання та його мета
Частина 2. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
4.1.2 Стаття 65. Загальні засади призначення покарання
Частина 1. Суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;