ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 127/2-4996/2011
провадження № 61-17767св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
заявник - Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України",
боржник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департамента державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедал Олександр Олександрович,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Департамента державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, подану його представником Данильченком Віталієм Вікторовичем, на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 17 січня 2017 року, постановлену у складі судді Луценко Л. В., та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 16 березня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Сопруна В. В., Матківської М. В., Медяного В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст скарги
У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України") звернулося із скаргою на рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала О. О. про повернення без виконання виконавчого листа стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Вимоги скарги мотивовані тим, що державний виконавець у виконавчому провадженні № 48851907 щодо примусового виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 14 лютого 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором не вжив передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи, не перевірив належним чином майновий стан боржника ОСОБА_1 у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження за місцем її проживання, не перевірив наявну у матеріалах виконавчого провадження інформацію про місце роботи боржника і не вжив заходів щодо звернення стягнення на її заробітну плату.
Невжиття державним виконавцем заходів, покладених на нього Законом України "Про виконавче провадження", послугувало в подальшому підставою винесення незаконної постанови про повернення виконавчого документа від 20 жовтня 2016 року у ВП №48851907 стягувачеві з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Посилаючись на наведене, заявник просив визнати незаконними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала О. О. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа від 20 жовтня 2016 року у ВП №48851907; скасувати цю постанову; зобов`язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вжити всіх необхідних заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", по примусовому виконанню виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці 3 квітня 2012 року у справі №2-4996-2011.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 січня 2017 року скаргу задоволено.
Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем всупереч Закону України "Про виконавче провадження" не проведено всіх необхідних заходів щодо примусового виконання рішення суду.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 16 березня 2017 року ухвала суду першої інстанції залишена без змін.
Погоджуючись із висновком районного суду, апеляційний суд зазначив, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У квітні 2017 року Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України через представника Данильченка В. В. подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвали суду першої та апеляційної інстанцій і відмовити у задоволенні скарги.
На думку заявника, суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не дослідили безпосередньо копію виконавчого провадження № 48851907, натомість у рішенні послались на зміст виконавчого провадження № 51887427, яке не має відношення до виконавчого провадження № 48851907, тобто не дослідили доказів, які свідчать про правомірність дій державного виконавця.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" посилається на безпідставність її доводів, адже державний виконавець в судовому засіданні не доводив правомірності своїх дій. Заявник зазначає, що посилання в судових рішеннях на виконавче провадження з іншим номером є опискою.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 травня 2017 року відкрито касаційне провадження і ухвалою цього ж суду від 28 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У 2018 році справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).