Постанова
Іменем України
15 травня 2019 року
місто Київ
справа № 705/3621/16-ц
провадження № 61-30765св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
позивач - Національна академія внутрішніх справ,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Національної академії внутрішніх справ на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 грудня 2016 року у складі судді Мазуренко Ю. В. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 24 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Бородійчука В. Г., Бабенка В. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції заявника
Національна академія внутрішніх справ (далі - НАВС) у травні 2016 року звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що наказом ректора Київського національного університету внутрішніх справ (далі - КНУВС), правонаступником якого є НАВС, від 26 липня 2008 року № 714 ОСОБА_1 з 01 вересня 2008 року зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання КНУВС.
09 вересня 2009 року між КНУВС, УМВС України у Черкаській області та ОСОБА_1 укладено договір № Чк-21 про підготовку фахівця у КНУВС, який доповнено додатковим договором від 22 травня 2012 року № 1. Відповідно до зазначеного договору відповідач навчався за рахунок коштів державного бюджету і зобов`язувався після закінчення навчання відпрацювати не менше трьох років за місцем розподілу, а у разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ, протягом перших трьох років після закінчення навчання - відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням в навчальному закладі. З 01 вересня 2008 року до 28 червня 2012 року, відповідно до умов договору, відповідач у період навчання перебував на державному забезпеченні харчуванням, речовим майном, грошовим утриманням та житлом із наданням комунальних послуг. Наказом НАВС від 28 червня 2012 року № 376 відповідачу присвоєно кваліфікацію юриста за спеціальністю "Правознавство", видано диплом спеціаліста та направлено для подальшого проходження служби до УМВС України у Черкаській області. Листом від 20 червня 2013 року за № 14/12-1627 НАВС повідомлено, що наказом УМВС України у Черкаській області від 28 травня 2013 року № 115 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ на підставі поданого ним рапорту за власним бажанням. Посилаючись на те, що відповідач порушив умови договору, не відпрацював за місцем розподілу не менше як три роки та звільнився за власним бажанням, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь НАВС вартість витрат за навчання у розмірі 26 778, 42 грн, вирішити питання розподілу судових витрат.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні позову НАВС. Зазначив, що законодавством не передбачено відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, саме навчальному закладу, такі витрати підлягають відшкодуванню Міністерству внутрішніх справ України, яке не уповноважувало НАВС на подання позову.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 24 лютого 2017 року, у задоволенні позову НАВС відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовувались тим, що позивач не має права вимоги про стягнення витрат за навчання, оскільки такі права має Міністерство внутрішніх справ України, якому підпорядкований навчальний заклад, а документів, які б уповноважували позивача звернутися до суду з вимогами про стягнення коштів з відповідача на свою користь матеріали справи не містять. Суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновок, що витрати, пов`язані з утриманням курсанта у вищому навчальному закладі, у разі, якщо ця особа протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України звільнена за власним бажанням, мають відшкодовуватись не на користь навчального закладу.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у травні 2017 року, НАВС просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 24 лютого 2017 року, постановити нове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заявник зазначає, що НАВС є державним навчальним закладом, який підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України, є бюджетною установою, яка повністю утримується за рахунок державного бюджету. Розпорядником коштів, які виділяються із бюджету на підготовку фахівців для Міністерства внутрішніх справ України, є саме НАВС. Відповідно до пункту 8 Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року, у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом ректора КНУВС від 26 липня 2008 року № 714 ОСОБА_1 з 01 вересня 2008 року зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання КНУВС.
09 вересня 2008 року між КНУВС, комплектуючим органом Управлінням МВС України в Черкаській області та рядовим міліції ОСОБА_1 укладено договір № Чк-21 про підготовку фахівця у КНУВС, який доповнено додатковим договором від 22 травня 2012 року № 1, що став його невід`ємною частиною.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 1709-р "Про реорганізацію деяких вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ" КНУВС реорганізовано в НАВС.
На підставі наказу ректора НАВС від 28 червня 2012 року № 376 ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію юриста за спеціальністю "Правознавство" (7.03040101) та видано диплом спеціаліста.
Згідно з довідкою про відшкодування фактичних витрат на підготовку фахівця у НАВС (факультет підготовки кадрів для підрозділів боротьби з незаконним обігом наркотиків, випуск 2012 року) від 01 червня 2012 року розмір фактичних витрат, пов`язаних з навчанням у навчальному закладі, становить 26 778, 42 грн, з чим ОСОБА_1 був ознайомлений.
Відповідно до наказу начальника УМВС України в Черкаській області від 28 травня 2013 року №115 о/с лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за власним бажанням на підставі його рапорту, що підтверджується листом УМВС України в Черкаській області від 20 червня 2013 року № 14/12-1627.
ОСОБА_1 добровільно не відшкодував витрати за період навчання з 01 вересня 2008 року до 28 червня 2012 року, на момент подання позову витрати позивачу не відшкодовані.
Оцінка аргументів касаційної скарги