Постанова
Іменем України
15 травня 2019 року
м. Київ
справа № 707/2606/16-ц
провадження № 61-2040св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 29 березня 2017 року у складі судді Смоляра О. А. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 20 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Бондаренка С. І., Храпка В. Д.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовна заява мотивована тим, що 30 листопада 2012 року він надав ОСОБА_2 у позику грошові кошти у розмірі 38 880 грн, що еквівалентно 4 800 дол. США, на строк до 01 грудня 2014 року, що підтверджується розпискою останнього. Згідно з умовами розписки позичальник зобов`язався повернути таку суму грошових коштів або еквівалент цієї суми у гривнях по курсу продажу долара США Національним банком України, що складався б на момент повернення коштів.
Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором позики не виконав, на вимоги не реагував, позику не повернув, чим порушив його права.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути на його користь з ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 8 227,11 дол. США, з яких: 4 800 дол. США - борг, 334,95 дол. США - три проценти річних, 3 092,16 дол. США - проценти за користування грошовими коштами.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 29 березня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 223 366 грн, що в еквіваленті по курсу Національного банку України становить 8 227,11 дол. США, з яких: 130 320 грн - борг за розпискою від 30 листопада 2012 року, що в еквіваленті по курсу Національного банку України становить 4 800 дол. США; 9 093,87 грн - три проценти річних,що в еквіваленті по курсу Національного банку України становить 334,95 дол. США; 83 952,13 грн - проценти за користування грошовими коштами, що в еквіваленті по курсу Національного банку України становить 3 092,16 дол. США.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 143,92 грн.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання за договором позики належним чином не виконав і грошові кошти в обумовлений розпискою строк не повернув, унаслідок чого утворилася заборгованість, розмір якої судом перевірено, він відповідає вимогам закону й відповідачем не спростовано. Доводи відповідача про необхідність зарахування позики за іншим зобов`язанням ним не доведено.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 25 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 29 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - задоволено частково.
Рішення апеляційного суду Черкаської області від 25 липня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 20 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 29 березня 2017 року змінено в частині стягнення процентів за користування позикою, стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, зменшено їх розмір з 83 952,13 грн, що в еквіваленті по курсу Національного банку України становить 3 092,16 дол. США, до 21 777,97 грн, що в еквіваленті по курсу Національного банку України становить 802,14 дол. США.
У решті - рішення суду залишено без змін.
Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення процентів за користування позикою та погоджуючись з висновком районного суду в іншій частині, враховавши вказівки, що містяться у постанові Верховного Суду при направленні справи на новий апеляційний розгляд, виходив із того, що період нарахування процентів за користування позикою з 30 листопада 2012 року до 28 березня 2017 року є невірним, оскільки нарахування процентів припиняється після спливу визначеного в розписці строку, на який надано кошти, тобто 30 листопада 2014 року, після зазначеної дати, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 витребувано цивільну справу № 707/2606/16-ц з Черкаського районного суду Черкаської області.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргупризначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зменшив розмір стягнутих на користь позивача процентів, не зменшивши при цьому розмір стягнутого з нього судового збору, чим порушив вимоги пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України.
Також апеляційний суд не звернув уваги на те, що справжня природа взаємовідносин між сторонами у справі не була позикою, оскільки фактично укладався договір купівлі-продажу автобуса.
ОСОБА_1 судові рішення не оскаржив.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
30 листопада 2012 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 у позику грошові кошти у розмірі 38 880 грн, що еквівалентно 4 800 дол. США, на строк до 01 грудня 2014 року, що підтверджується власноручною розпискою ОСОБА_2 За умовами розписки позичальник зобов`язався повернути таку ж суму грошових коштів або еквівалент цієї суми у гривнях по курсу продажу долара США Національним банком України, що складався б на момент повернення коштів (а. с. 6).
ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання не виконував, на вимоги не реагував, у зв`язку із чим утворилася заборгованість у розмірі 8 227,11 дол. США, з яких: 4 800 дол. США - борг, 334,95 дол. США - три проценти річних, 3 092,16 дол. США - проценти за користування грошовими коштами.
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 04 серпня 2016 року (справа № 707/446/16-ц) було розглянуто позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики від 29 листопада 2012 року на суму 10 200 дол. США, за результатами розгляду якого позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на його користь суму боргу за договором позики від 29 листопада 2012 року у розмірі 1 626,96 дол. США, що еквівалентно 40 381,15 грн, та 1 211,22 грн - три процента річних, а всього 41 592,37 грн (а. с. 23-28).
Зі змісту зазначеного рішення апеляційного суду вбачається, що ОСОБА_2 частково виконав свої боргові зобов`язання саме за договором позики від 29 листопада 2012 року на суму 10 200 дол. США, а не за розпискою від 30 листопада 2012 року на суму 4 800 доларів США, на підтвердження чого ним були надані копії квитанцій та меморіальних ордерів про перерахування на користь ОСОБА_1 у рахунок погашення боргу за договором позики від 29 листопада 2012 року грошових коштів у розмірі 8 573,04 дол. США.
При цьому письмова розписка від 30 листопада 2012 року на суму 4 800 дол. США предметом судового розгляду у справі № 707/446/16-ц не була.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.