Постанова
Іменем України
22 травня 2019 року
м. Київ
справа № 641/7049/17
провадження № 61-43827св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Харківська міська рада,
третя особа - дільниця № 25 комунального підприємства "Жилкомсервіс",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2018 року у складі судді Боговського Д. Є. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 15 серпня 2018 року у складі суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Дашковської Н. К.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Харківської міської ради, третя особа - дільниця № 25 Комунального підприємства "Жилкомсервіс" (далі - КП "Жилкомсервіс"), про визнання наймачем за договором найму житлового приміщення.
Позов мотивовано тим, що її чоловікові ОСОБА_2 на підставі службового ордеру № 267 від 04 квітня 1991 року була надана квартира АДРЕСА_1 . Рішенням виконавчого комітету Комінтернівської районної ради в місті Харкові від 19 грудня 2006 року № 342-30 вказану квартиру виключено із числа службових житлових приміщень. Вказувала, що з 2000 року вона постійно проживала однією сім`єю із ОСОБА_2 та користувалася даною квартирою, проте шлюб між ними було укладено у лютому 2008 року. На даний час будинок знаходиться на балансі КП "Жилкомсервіс" дільниця № 25. Наймачем спірної квартири був її чоловік, вона не була зареєстрована в квартирі, однак постійно там проживала та користувалася нею. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті чоловіка вона продовжила проживати у спірній квартирі та вчасно сплачує комунальні послуги, квартира є її постійним місцем проживання і вона має намір її приватизувати. Однак, на звернення щодо визнання позивача наймачем житлового приміщення та взяття на облік для поліпшення житлових умов їй було відмовлено.
Посилаючись на викладені обставини просила зобов`язати Харківську міську раду укласти договір найму житлового приміщення та визнати її наймачем квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду мотивовано тим, що підстави для визнання ОСОБА_1 наймачем квартири АДРЕСА_1 відсутні, оскільки вказане житлове приміщення загальною площею 17,62 кв. м було надано для вселення лише одній особі ОСОБА_2, позивач лише згодом стала членом його сім`ї, однак жодних письмових заяв, які б підтверджували наміри чи бажання наймача ОСОБА_2 на вселення до спірного житлового приміщення його дружини суду не надано. Позивач має у встановленому законом порядку зареєстроване місце проживання у місті Люботин Харківської області, належних та допустимих доказів спільного постійного проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_2 у спірному житловому приміщенні не надано.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 15 серпня 2018 року рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що питання про визнання позивача наймачем житла передбачає наявність у неї права користування цією квартирою, проте такі вимоги ОСОБА_1 не заявляла та право користування спірною квартирою за нею не визнавалося.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 . просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інтанцій не звернули уваги на те, що факт спільного проживання позивача із ОСОБА_2 є доведеним, зокрема рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 серпня 2017 року встановлений факт спільного проживання, тому не потребує доказуванню у даній справі. Після смерті чоловіка позивач залишилась проживати у квартирі, що також підтверджено належними доказами, зокрема квитанціями про сплату комунальних послуг, проходження медичного огляду за місцем фактичного проживання. Статтею 106 ЖК Української РСР прямо передбачено, що позивач має право визнати за нею статус наймача у разі смерті первісного наймача, при цьому закон не вимагає заявляти окрему вимогу про визнання права користування жилим приміщенням для визнання статусу наймача приміщення.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Суди установили, що на підставі рішення виконавчого комітету Комінтернівської Ради депутатів трудящих м. Харкова від 02 квітня 1991 року за № 118-22 ОСОБА_2, сім`я якого складається з однієї особи, видано службовий ордер № 267 на право зайняття однокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням виконавчого комітету Комінтернівської районної у м. Харкові ради від 19 грудня 2006 року за № 342-30 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 виключено із числа службових житлових приміщень ДП "Завод ім. В.О. Малишева ".
Згідно довідки дільниці № 25 КП "Жилкомсервіс" від 01 вересня 2017 за № 3295 в неприватизованій квартирі АДРЕСА_1 був зареєстрований та мешкав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 01 жовтня 1991 року, знятий з реєстраційного обліку 28 лютого 2017 року у зв`язку зі смертю.