Постанова
Іменем України
15 травня 2019 року
місто Київ
справа № 523/15126/16-ц
провадження № 61-33448св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Одеський державний університет внутрішніх справ,
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2017 року у складі судді Середи І. В. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 27 липня 2017 року у складі колегії суддів: Калараша А. А., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції заявника
Одеський державний університет внутрішніх справ (далі - ОДУВС) у жовтні 2016 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрата за період навчання.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що у 2009 році відповідача зараховано до складу курсантів ОДУВС, поставлено на всі види продовольчого та речового забезпечення з виплатою грошового утримання. Після закінчення навчального закладу відповідач отримав диплом фахівця та був відряджений для подальшого проходження служби до ГУМВС України в Одеській області. Наказом ГУМВС України в Одеській області від 21 листопада 2014 року № 824 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ України за пунктом "ж" статті 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС (за власним бажанням).
Відповідно до статті 18 Закону України "Про міліцію" та пункту 3 Договору про підготовку фахівця в ОДУВС від 08 вересня 2009 року, укладеного між ОДУВС та відповідачем, ОСОБА_1 зобов`язаний у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до завершення трирічного терміну перебування на службі відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з його утриманням.
Згідно з розрахунком фактичних витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1, загальні витрати на утримання складають 47 813, 37 грн.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
ОСОБА_1 заперечував проти позову, зазначаючи, що звільнився вимушено, у зв`язку з неналежним матеріальним забезпеченням та іншими причинами, які змусили його піти зі служби. Крім того, розрахунок позивача не відповідає дійсним обставинам.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 27 липня 2017 року, позов ОДУВС задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОДУВС витрати на навчання в сумі 47 813, 37 грн та судовий збір у розмірі 1 378, 00 грн.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось доведеністю позовних вимог, розмір витрат відповідачем не спростовано, доводи відповідача про те, що він був змушений звільнитись за власним бажанням також відхилені судом першої інстанції у зв`язку з тим, що, підписуючи договір про підготовку фахівця в ОДУВС, ОСОБА_1 погодився з його умовами.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначив, що ОСОБА_1 було відомо про необхідність відпрацювати не менше трьох років після закінчення навчального закладу в ОВС та можливі наслідки у разі недотримання зазначеного зобов`язання.
Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції того, що ОДУВС є неналежним позивачем, оскільки університет відповідно до статуту та статті 1 Закону України "Про загальну структуру і чисельність МВС України" є структурним підрозділом МВС України та є розпорядником бюджетних коштів. ОДУВС є вищим навчальним закладом МВС України, його фінансування здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, призначених для фінансування МВС України, а тому є належним позивачем.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у серпні 2017 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 27 липня 2017 року, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заявник зазначає, що справу розглянуто за відсутності третьої особи Головного управління Міністерства внутрішній справ України в Одеській області, якому не направлено копію позовної заяви та матеріалів на її обґрунтування. Також ОСОБА_1 вважає, що належним позивачем у справі є МВС України, а не ОДУВС як структурний підрозділ МВС України. Під час розгляду справи суд першої інстанції не надав належної оцінки відсутності доказів отримання безпосередньо ОСОБА_1 матеріальних цінностей та послуг, що призвели до втрат, а наявний розрахунок витрат заявник вважає неналежним доказом у справі. Заявник зазначає, що відсутні підстави для стягнення витрат зі сплати комунальних послуг, оскільки заявник зареєстрований та постійно проживав за іншою адресою. Судами неправильно застосовано положення постанови Кабінету Міністрів України від 01 березня 2017 року № 313 "Про затвердження Порядку відшкодування особам витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України".
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОДУВС просить касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у червні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 10 серпня 2009 року ОСОБА_1 зарахований курсантом ОДУВС та прийнятий на службу в ОВС, взятий на облік на всі види продовольчого та речового забезпечення з виплатою грошового утримання відповідно до наказу від 10 серпня 2009 року № 124 0/с.
Під час зарахування ОСОБА_1 до навчального закладу між ОДУВС, Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та ОСОБА_1 укладений тристоронній договір про підготовку фахівця в ОДУВС.
Відповідно до підпункту 2.1.3 договору ОДУВС (виконавець) зобов`язався забезпечити ОСОБА_1 харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами МВС України .
Відповідно до підпункту 2.3.5 договору ОСОБА_1 . зобов`язався після закінчення навчання прибути до місця призначення і відпрацювати не менше трьох років.
Відповідно до підпункту 2.3.6 договору сторони передбачили, що у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ після закінчення навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору, відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.
Відповідно до пункту 3.2 договору підставою відшкодування фактичних витрат на підготовку є відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.
Наказом ОДУВС від 29 червня 2013 року № 92 о/с лейтенанта міліції, відповідача ОСОБА_1, відраховано зі складу курсантів та відряджено для подальшого проходження служби до ГУМВС України в Одеській області.
Наказом начальника ГУМВС України в Одеській області від 21 листопада 2014 року № 824 о/с лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас за власним бажанням за пунктом "ж" статті 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС (за власним бажанням).