ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 331/5427/17
провадження № 61-12023св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану її представником - адвокатом Логачовим Володимиром Вікторовичем, на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2017 року, ухвалене у складі судді Жукової О. Є., та постанову апеляційного суду Запорізької області від 25 січня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Бєлки В. Ю., Воробйової І. А., Онищенко Е. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району, про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позову зазначав, що він і ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З травня 2016 року вони з відповідачем припинили спільно проживати і на час подання позову у провадженні суду перебуває справа щодо розірвання укладеного між ними шлюбу.
Позивач вказує, що ОСОБА_4 залишилася проживати з ним, перебуває на його повному утриманні, саме він займається її вихованням і розвитком. Відповідач від виконання батьківських обов`язків самоусунулась, з дочкою не спілкується, про її фізичний і духовний розвиток не дбає, матеріальної підтримки не надає, так як з березня 2017 року не має роботи.
Після припинення спільного проживання ОСОБА_2 веде аморальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, не у повній мірі усвідомлює значення своїх дій і не керує ними, у зв`язку з чим дитина відчуває моральні страждання і почуття сорому за поведінку матері.
Вважає, що такі дії відповідач чинить свідомо і умисно не дбає про дочку, тому просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2017 рокупозов задоволено.
Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності свідомого ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків щодо неповнолітньої дочки ОСОБА_4 та врахував думку дитини, яка наполягала на позбавленні матері батьківських прав і заперечувала щодо подальшого спілкування з нею.
Постановою апеляційного суду Запорізької області від 25 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2017 року - без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про невиконання ОСОБА_2 батьківських обовʼязків щодо дочки, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 25 січня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що за період спільного проживання до ініціювання процедури розірвання шлюбу жодних сумнівів щодо належного виконання нею батьківських обов`язків відносно дочки ОСОБА_4 у позивача не було. Вважає цей позов наслідком існуючого між ними конфлікту і способом тиску на неї.
Зазначила, що з кінця 2016 року по травень 2017 року вона і неповнолітня ОСОБА_4 проживали окремо від ОСОБА_1, з якими виникали постійні сварки. З батьком дитина стала проживати після повернення з дитячого табору у липні 2017 року і з цього часу уникає спілкування з матір`ю, не відповідає на телефонні повідомлення та дзвінки.
На думку заявника, це є наслідком налаштування дочки проти неї, тиску і маніпулювання її думками з боку батька. Саме по собі небажання дитини спілкуватися з одним із батьків не свідчить про ухилення від виконання батьківських обов`язків і не є підставою для позбавлення батьківських прав.
Позивач, який є директором і засновником підприємства, де вона працювала, у березні 2017 року звільнив її, у зв`язку з чим наразі вона тимчасово не має можливості надавати матеріальну допомогу дочці.
Вважає необґрунтованим і таким, що не відповідає інтересам дитини, висновок органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району про можливість позбавлення її батьківських прав, так як у цьому висновку відсутні посилання на обставини, виходячи із яких комісія дійшла висновку про її ухилення від виконання батьківських обов`язків, а сам висновок ґрунтується виключно на поясненнях неповнолітньої ОСОБА_4, яка категорично заперечувала щодо спілкування і проживання з матір`ю.
Позиція інших учасників справи
У червні 2016 року ОСОБА_8 подав відзив на касаційну скаргу, у якому послався на безпідставність її доводів. Вказав, що у ході розгляду справи судами попередніх інстанцій достовірно встановлено, що відповідач нехтує своїми батьківським обов`язками щодо дочки ОСОБА_4 , припинила з нею спілкуватися, дитина повністю перебуває на утриманні батька і саме він займається її вихованням. Допитані судом першої інстанції свідки підтвердили, що ОСОБА_2 веде аморальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, веде себе агресивно і невиховано, що негативно впливає на сприйняття образу матері дитиною.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього суду від 10 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На час розгляду справи шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірваний, вони припинили спільне проживання.
З травня 2017 року неповнолітня ОСОБА_4 проживає разом з батьком ОСОБА_1, який її матеріально утримує і займається вихованням. ОСОБА_2 з цього часу з дитиною не спілкується.
З довідки Запорізької гімназії № 28 Запорізької міської ради Запорізької області суди встановили, що неповнолітня ОСОБА_4 навчається у 10-А класі гімназії; дитина проживає разом з батьком ОСОБА_1, який дбає про дочку, цікавиться успішністю її навчання, сумлінно виконує батьківські обов`язки, відвідує гімназію та батьківські збори.
Оцінивши покази свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_12, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_4 проживає з батьком ОСОБА_1 Мати ОСОБА_2 фактично самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, часто перебуває у стані алкогольного сп`яніння, в цей час поводиться агресивно та аморально. Згідно з поясненнями свідка ОСОБА_10 він особисто бачив мобільний телефон ОСОБА_2, на якому були фото інтимного характеру, які, як йому відомо зі слів ОСОБА_1, також бачила неповнолітня ОСОБА_4 .
Відповідно до висновку органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району від 27 листопада 2017 року, вислухавши неповнолітню ОСОБА_4, обох батьків і дослідивши подані документи, комісія з питань захисту прав дитини вважає за можливе позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_4 .
Суди попередніх інстанцій не прийняли як докази подану відповідачем довідку Запорізької гімназії № 28 Запорізької міської ради Запорізької області від 7 вересня 2017 року № 112/03 та довідку лікаря ОСОБА_15 від 7 вересня 2017 року щодо участі ОСОБА_2 у вихованні дочки, оскільки зазначені у них дані суперечать встановленим судами обставинам щодо припинення спілкування ОСОБА_2 з дочкою з травня 2017 року.
Оцінивши роздруківку повідомлень з мобільного телефону і докази направлення дитині подарунку на день народження поштою на адресу школи, суди дійшли висновку, що ці докази не підтверджують участь матері у житті дитини, так як стосуються періоду до подання цього позову.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Задовольняючи позов та позбавляючи ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_4, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що вона з дитиною не спілкується, її вихованням і розвитком не займається, що свідчить про ухилення від виконання батьківських обов`язків.