ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
28 травня 2019 року
справа №826/17607/16
адміністративне провадження №К/9901/42134/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,
суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт-2000"
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2017 року у складі судді Келеберди В.І.
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року у складі суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М., Степанюка А.Г.
у справі № 826/17607/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт-2000"
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві
третя особа: Головне управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування рішень,
У С Т А Н О В И В :
11 листопада 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати неправомірними та скасувати податкову вимогу про сплату податку на прибуток та рішення про опис майна у податкову заставу.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, у задоволені позову відмовлено.
Суди попередніх інстанцій при прийнятті рішення дійшли висновку, що оскільки Товариством не оскаржено податкове повідомлення-рішення, сума узгодженого грошового зобов`язання вважається податковим боргом, а тому відсутні підстави для визнання протиправною та скасування податкової вимоги та, як наслідок, і для визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу.
У липні 2017 року Товариство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Відзив на касаційну скаргу від податкового органу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено перевірку Товариства, за результатами якої 28 липня 2016 року складено акт №327/26-15-14-02-03/31026542 про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 1 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, валютного та іншого законодавства за період із 1 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, згідно з висновками якого, позивачем занижено податок на прибуток іноземних юридичних осіб за 2014 рік у розмірі 190282,00 грн та несвоєчасно сплачено податок у розмірі 336,31 грн.
На підставі акта перевірки, 5 серпня 2016 року Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0014151406, яким Товариству визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 190366,00 грн, з яких податкове зобов`язання - 190282,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 84,00 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, та не спростовано доводами касаційної скарги, що копія податкового повідомлення-рішення представником Товариства отримана 5 серпня 2016 року.
Вказане податкове повідомлення-рішення Товариством не оскаржено, отже, починаючи з 15 серпня 2016 року сума грошового зобов`язання, нарахованого податковим повідомленням-рішенням, вважається узгодженою.
29 серпня 2016 року податковим органом складено податкову вимогу, згідно з якою, станом на 28 серпня 2016 року сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов`язаннями становить 98154,23 грн, з яких пеня - 98154,23 грн.
1 вересня 2016 року відповідачем прийнято рішення про опис майна у податкову заставу.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.