ПОСТАНОВА
Іменем України
21 травня 2019 року
м. Київ
справа №826/2034/15
адміністративне провадження №К/9901/8661/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (правонаступник Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.04.2015 (судя - Качур І. А .) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 (судді - Степанюк А.Г., Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕЙД-ІНВЕСТ" (далі - ТОВ "СТЕЙД-ІНВЕСТ") до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
ТОВ "СТЕЙД-ІНВЕСТ" звернулося до суду з позовом до ДПІ, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 15.01.2015 №4126552210, яким товариству зменшено розмір залишку від`ємного значення з податку на додану вартість (далі - ПДВ), який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації з ПДВ), на 549`448,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на безпідставність висновків податкової перевірки щодо відсутності у товариства права на формування даних свого податкового обліку за наслідками господарських операцій із контрагентом ТОВ "Проект В", оскільки господарські операції підтверджені відповідними первинними документами, а норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій від дотримання податкової/господарської дисципліни його контрагентами - постачальниками товарів (послуг).
Суди встановили, що податкове повідомлення - рішення, з приводу правомірності якого виник спір, було прийнято за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "СТЕЙД-ІНВЕСТ" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при декларуванні залишку від`ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 21) за серпень 2014 року, результати якої викладені у акті від 23.12.2014 №1277/26-55-22-10/38908882. У ході перевірки ДПІ дійшла висновку про безпідставне формування позивачем податкового кредиту у січні 2014 року за наслідками операцій із придбання у ТОВ "Проект В" майнових прав на об`єкти нерухомості - 16 машиномісць загальною площею 207,6 м2 у паркінгу у місті Києві, провулок Коломийський, 17 / 31а, які, на думку податкового органу, вчинені без мети настання реальних наслідків. Як на підставу таких висновків ДПІ посилається на висновки зустрічної звірки зазначеного контрагента позивача, згідно з якими ТОВ "Проект В" не підтверджено здійснення господарських відносин з іншими суб`єктами господарювання у грудні 2014 року, а господарські операції - ознаки безтоварності, оскільки ТОВ "Проект В" відсутнє за місцезнаходженням (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням), не має матеріальних та трудових ресурсів, об`єктивно необхідних для здійснення підприємницької діяльності, як-то, складських приміщень, транспортних засобів, основних засобів тощо.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 07.04.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015, позов ТОВ "СТЕЙД-ІНВЕСТ" задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення ДПІ від 15.01.2015 №4126552210.
У ході розгляду справи суди надали оцінку договору, у межах яких між позивачем та його контрагентами були вчинені господарські операції з придбання майнових прав на об`єкти нерухомості, первинним документам, що були сформовані під час зазначених господарських операцій та правовим наслідкам, що виникли в результаті придбання позивачем майнових прав - отримання права власності на машино місяця, що підтверджено свідками на право власності, та дійшли висновку про правомірність формування товариством даних свого податкового обліку за господарськими операціями та безпідставність заперечень контролюючого органу щодо їх реальності.
ДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, ДПІ посилається на обставини, що були встановлені у ході податкової перевірки.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28.07.2015 № К/800/34682/15 відкрив касаційне провадження у цій справі.
Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень проти касаційної скарги.
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.
Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд ухвалою від 20.05.2019 прийняв касаційну скаргу ДПІ до провадження та визнати за можливе проведення попереднього розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Порядок формування платником податку податкового кредиту у період, охоплений перевіркою, був врегульований нормами статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на відповідний період; далі - ПК України).
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності та документальне підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.